Прeдстaвники укрaїнськoї влaди відвідaли eнeргeтичний фoрум, oргaнізoвaний у Мoнaкo гaзoвидoбувнoю кoмпaнією Burisma, щo нaлeжить міністру-втікaчу Микoлі Злoчeвськoму. В Мoнтe-Кaрлo зaсвітилися віцe-прeм’єр Кістіoн та наближена впредь до президента Порошенка глава податкового комітету парламенту Южаніна.
Ця історія – фурнитура амністії, яку Петро Порошенко влаштував тим представникам режиму Януковича, які пішли возьми змову з новою владою.
Злочевський – маловідома на загал людина, але соответственно своїй суті – це типовий представник псевдоеліти, яка заробила свої мільйони бери зрощенні політики та корупції.
Вперше Злочевський обрався депутатом від СДПУ(о) в 2002 році, а в 2003 в першому уряді Януковича став головою Держкомітету природних ресурсів України. Саме позднее відбувався розподіл український надр, на експлуатації яких Злочевський сколотив капітали.
Следовать часів президентства Януковича, попри конфлікт інтересів, Злочевський став міністром екології, в сфері відання якого було тёта саме питання ліцензування газовидобутку.
Після втечі Януковича, у Злочевського почалися проблеми у Великобританії – после того було порушено кримінальну справу проти нього за фактами відмивання коштів. Держи рахунку міністра було заморожено 23 мільйони доларів. Для намір допомогти Україні повернути гроші повідомила навіть нинішній британський прем’єр, а в 2014 році міністр внутрішніх справ Тереза Мей.
Але далі сталася типова українська історія, коль корупція призвела до ганьби міжнародного масштабу.
Злочевський знайшов підхід вплоть до української генпрокуратури. Намагаючись зняти арешт зі своїх грошей, він отримав від слідчого листа ради те, що є чистим перед законом. Це виглядало як вульгарна корупційни змова. Беспричинно, на питання, чи висунуто Злочевському підозру, Генпрокуратура в грудні 2014 року дає відповідь – безграмотный висунута. І в грудні цього ж 2014 року… висуває підозру Злочевському. Але між цими двома подіями, що розділені трьома тижнями, сталося тетуня, що так було потрібно Злочевському – британський суд зняв арешт з його грошей.
Рядом тому, щоб загальмувати слідство, на декілька тижнів справу Злочевського взагалі передали з генпрокуратури в міліцію. Манером), наче ідеться про дрібного шахрая, а не колишнього міністра та багаторазового депутата.
У підсумку, в січні 2015 року Великобританія закрила кримінальне провадження щодо активів Миколи Злочевського та розблокувала 23 мільйони доларів «у зв’язку зі зняттям усіх звинувачень». Це безвыгодный лише призвело до втрат України від можливої конфіскації, але і завдало репутаційного удару українській владі в світі.
В праздник час, коли міжнародні спецслужби шукають та блокують рахунки колишніх посадовців, сподіваючись получи и распишись підтримку цих зусиль з боку України, наша влада вступає з ними у змову. Остаточно крапку в сценарії порятунку Злочевського поставив генпрокурор Луценко. Замість власника компанії провину повісили нате цапа-відбувайла, якою стала бухгалтерка Злочевського. Вона заплатила пени, а Генпрокуратура зняла Злочевського з міжнародного розшуку. Трохи згодом він був помічений получай зустрічі зі «смотрящим» президента Порошенка Ігорем Кононенком у Відні. Можна лише уявити розмір відкату, який заплатив Злочевський следовать можливість насолоджуватися свободою та своїми грошима.
У підсумку, в сайті компанії Burisma вийшла новина, що 2017 рік вони зустріли з позитивним рішенням ради закриття в Україні всіх процесуальних і судових дій щодо президента групи Миколи Злочевського та своїх компаній.
«Дане рішення – це произведение взаємної багатомісячної роботи двох команд – Генеральної прокуратури України та Burisma Group», – заявили в компанії.
Окрім Злочевського, аналогічно врятувався від правосуддя й інший споборитель Януковича Юрій Іванющенко, який живе в тому ж таки Монте-Карло.
Після Революції гідності в 2014 році Євросоюз наклав санкції проти Іванющенка, виявивши получи и распишись його рахунках понад 100 мільйонів доларів у Швейцарії та Латвії, а Інтерпол оголосив його в розшук. Але потім почалися брудні домовленості, в підсумку чого у квітні минулого року одіозний суддя Чаус, наближений впредь до президентського «смотрящего» Олександра Грановського, зняв Іванющенка з розшуку.
А навесні 2017 року, в результаті бездіяльності Генпрокуратури, з Іванющенка було знято санкції Євросоюзу.
Дозволивши діячам нате кшталт Злочевського чи Іванющенка вийти сухими з води, правляча українська верхівка непогано поправила своє матеріальне стоянка. Але вони заклали вибухівку уповільненої дії. Терпіння українських громадян невыгодный безмежне. І з кожним новим корупціонером, який домовивися про відступні, нинішнє керівницто держави наближає свій безславний кінець.