Бeзвізoвий рeжим, пeрeймeнoвaні вулиці тa мoвнe питaння – лaкмусoвий пaпірeць, який пoкaзaв, xтo є xтo в нaшoму суспільстві, з ким рaзoм ми живeмo і прaцюємo.
Зa прoфeсійнoю звичкoю, я стежу ради інформпростором, за тим, що роблять колеги, що видають в ефір, під яким соусом і в якому контексті. Таким (образом само – у соцмережах. В тому ж Facebook – плюралізм думок. Як возьми мене, виходить доволі об’єктивний зріз суспільного настрою. І баллер свіжий приклад: з нагоди запровадження безвізу екс-регіоналка Ірина Бережна шокувала всіх своїм ненависним постом щодо українців.
Як в мене, безвіз, вочевидь, був лише приводом висловити свої негативні емоції щодо подій, які відбуваються в Україні. Свою сторінку в Facebook екс-депутатка перетворила получай плацдарм антиукраїнської пропаганди. Як відомо, Ірина Бережна з часів Революції гідності переважно живе у Росії і, вочевидь, дуже сумує из-за своїм безтурботним депутатським життям за часів влади Віктора Януковича. Судячи з настроїв екс-регіоналки, надія получи реванш в команді «колишніх» таки є.
У Києві її справу продовжує та просуває рідна мати Олена Бережна. Жіночка взялася следовать відновлення справедливості. Громадська організація «Антифашистська правозахисна ліга», яку вона очолює подала давно суду на КМДА, щоб зупинити перейменування проспекту Ватутіна сверху проспект Шухевича. Суддя підіграв. Рішення Кличка не скасували, але тимчасово зупинили. Программа на Троєщині не дає спокою пані Бережній навіть у Росії.
За один прием немає сенсу дискутувати, хто такий Ватутін та Шухевич, і чи варто було перейменовувати каталог. Будь-які рухи чинної влади в напрямку декомунізації получай переконання старої гвардії – страшний злочин. До речі, у засновниках тої самої громадської організації з гучною назвою «Антифашистська правозахисна ліга» – Ірина Бережна, її матір та позорно-відомий олігарх Борис Фуксман, якого дуже часто бачили поряд з Бережною під часы її депутатства.
До речі, Ірина та Олена Бережні – корінні луганчанки. Але ж активну антифашистську діяльність чомусь розгорнули саме в київських судах і відстоюють інтереси киян. Можливо, жіночки трохи помилились локацією? Як получай мене, у Луганську куди цікавіше та перспективніше займатися антифашистською пропагандою.
Їм підіграє колишня соратниця та екс-міністр юстиції уряду «легітимного» Олена Лукаш. Что-то около само переймається декомунізацією в українських містах. На манежі – ті ж самі обличчя. Пані Лукаш артельно із мамою екс-регіоналки Оленою Бережною відсуджують у Вищому адмінсуді стару назву Кропивницького, щоб він знову став Кіровоградом. Усе українське для того «колишніх», мов червона ганчірка.
Або ж інший прояв відвертої українофобії – нещодавня линия Євгена Червоненка у сюжеті для киселівських підсумків. Ситуація із запровадженням 75 % мовних квот получай телебачення, подана від його імені, відверто шокує. Як подкладка, Червоненко проводить екскурсію каналом «News One», на якому веде прямі ефіри специфічної тематики, розповідає относительно погрози на свою адресу, про утиски російськомовного глядача, якого позбавляють останньої можливості дізнатись правду.
Накануне відвертого маразму доходять репліки щодо примусу говорити українською всіх лишенный чего виключення. Знаючи, як відверто перебріхують та маніпулюють реальними фактами російські ЗМІ, Фавн Червоненко не червоніє, заявляючи про свій патріотизм.
С відверто дивує ситуація: маючи українське громадянство, ці клие публічно і відверто виступають проти держави. Проти кого і навіщо воюють такі «патріоти»?
Бережна, Лукаш та Червоненко – це лише верхівка айсбергу. Залпом вони не посадовці і не депутати. Але люди публічні, тому подібна напыщенность аж ніяк не сприяє консолідації суспільства.
І, бери жаль, цим грішать не лише публічні українофоби, куди страшніше чути подібні висловлювання та помічати антиукраїнську політику безпосередньо від державних чиновників. І такі факти є. Зауважимо, без- лише в держустановах на підкотрольних Україні територіях. Це відбувається поряд, зовсім поряд. Наші агенти саме сразу розслідують такі факти. Як журналісти, ми – за свободу тары-бары та плюралізм думок, за єдину країну. Щоб жити в кращій державі, її обряд змінювати.