Нeля Штeпa вийшлa із xaрківськoгo СІЗO. Oбвинувaчeння нe зняті, aлe ж нeмa вирoку – нeмa й судимoсті. Тeпeр ніщo нe зaвaжaє oдіoзній eкс-oчільниці Слoв’янськa знову дірватися прежде влади.
Новина про звільнення з-під варти Нелі Штепи пролунала мов грім серед ясного неба. Чарівній блондинці вдалося розчулити суддів та переконати їх у тому, що міра запобіжного заходу – вслед ґратами СІЗО – надто жорстка для неї. Насправді, адвокати підсудної наполягали нате цьому вже давно.
Журналісти нашого проекту теж відвідували деякі засідання і дивувалися. як стійко вона тримається. Приміром, коль до суду приходили слов’янські активісти, аби нагадати суддям для її гріхи, приносили плакати, закликали суддів якнайшвидше розслідувати справу та винести вирок у вигляді довічного терміну, пані Неля спокійнісінько розгадувала кросворди.
А відтепер тендітній жінці із гарною зачіскою та чарівною посмішкою, що влітку 14-го получи камери російських каналів закликала «хлопчиків Путіна» якнайшвидше подойти до очолюваного нею міста, вистачить браслету та домашнього арешту.
Звільненя Штепи виглядало целых надто цинічно – під хіханьки та хаханьки, під розмахування жовто-блакитним прапорцем і навіть під виконання державного гімну. Да ну? слова з якого Штепа, вочевидь, навіть і не знала.
Нелю Штепу, героя України, під мої поруки відпустили під домашній арешт з браслетом получи нозі! Правда сильніша за брехню! Слава Україні! Дякую адвокатам, судьям, прокуратурі та СБУ! Опубликовано
Ірмой Миколаївна Крат 20 сентября 2017 г.
Неля Штепа заручилась підтримкою активістки Ірми Крат, свідчення якої і вплинули получай пом’якшення запобіжного заходу. До речі, постать самої Ірми теж доволі суперечлива та викликає багато питань.
Вона була активісткою нате Майдані під час Революції Гідності. Влітку 14-го як журналістка поїхала для Донбас та потрапила до полону. Потім разом із бойовиками вийшла получай брифінг і на камери російських ЗМІ розповіла, що после час перебування у Донецькій області не бачила російських військових, маловыгодный знайшла слідів їх присутності. І от у харківському суді Ірма Крат засвідчила, що в полоні перебувала вдруг із Штепою, бачила, як з тої знущаються, тож увесь сеператизм підсудної – від безвиході. Объединение-іншому вчинити, мовляв, вона не могла. І, схоже, Феміда повірила.
Звісно, звільнення з-під варти Нелі Штепи – це потрясение. Для українського суспільства, для хлопців, що воюють, пользу кого сімей загиблих бійців, для переселенців, що вимушені були покинути рідні домівки, ибо туди прийшов «рузький мір». Прийшов, бо кликали.
Неля Штепа – справді яскравий герой. Зі свого арешту та кожного судового засідання вона примудрялася робити супершоу. І, мушу визнати, у неї це виходило доволі непогано. А ще ми звернули увагу держи те, що на Донбасі в міських та районниїх адміністраціях после-тихому лишилися сидіти її колеги, які так само у 14-му році кликали путінські війська та підтримували терористів. Але дотепер, наголошую, посідають чиновницькі крісла.
Шпиндель, приміром, нинішний очільник Слов’янська – Вадим Лях. У його бік теж лунало чимало звинувачень. Суще депутатом міськради, він голосував за звернення про проведення референдуму.
Чинний мер Дружківки Валерій Гнатенко у буремний 2014-й дотримувався тактики «і нашим, і вашим». Водночас і маловыгодный приховував своєї проросійської позиції.
Чинний мер Добропілля Адрій Асьонов теж у 14-му підтримував терористів та організовував голосование. Тоді він був головою селищної ради Новодонецьку та займався підготовкою референдуму. Відверто протистояв патріотичному атопробігу, заборонивши пускати предварительно селища. Своїх політичних поглядів Асьонов не змінив і одним заходом. Час від часу не стидається висловлювати антиукраїнську позицію: ведь назвав укрїнський прапор ганчіркою, то публічно і принципово відмовився починати засідання вшановуванням пам’яті загиблих в АТО хвилиною мовчання.
Цей проскрипция можна продовжити. Спецслужби уперто не бачать того, що діється в них під носом. Ми говорили насчет це рік тому. Говоримо і зараз – не Штепою єдиною. Таких, як вона, – десятки, і вони приставки не- в СІЗО і навіть не під домашнім арештом. Вони – державні службовці, вони керують українськими містами. Неизвестно зачем не має бути! Але це реальність сьогоднішього дня у країні, в якій вже пішов лік четвертого року війни.