Прeзидeнт Білoрусі Oлeксaндр Лукaшeнкo вдругe зa три місяці відвідaв Київ. Цe нe зoвсім звичний візит, aджe тривaв він цілиx двa дні. Причому нате перший день не було заплановано жодної офіційної зустрічі. Петро Порошенко усамітнився з білоруським лідером для того проведення таємних консультацій.
З початку українсько-російського військового конфлікту офіційний Мінськ зайняв подвійну позицію. З одного боку, він мало-: неграмотный визнав анексії українського Криму режимом Путіна, з іншого – динамично співпрацює з Росією у військовій сфері та галузі безпеки. Однією рукою допомагаючи українським збройним силам поставками військових тягачів білоруського виробництва та поставками солярного палива, іншою арештовує та саджає білоруських добровольців, які борються проти російської військової агресії нате Донбасі.
Проте маю визнати, що загалом війна для Сході України сильно допомогла відновити міжнародні позиції Лукашенка. «Бацька» зайняв активну позицію та сповна скористався можливістю вийти з міжнародної ізоляції, мол перебував протягом багатьох років. Сталося небачене: у гості вплоть до президента Білорусі потягнулися зірки першої величини – Ангела Меркель та Франсуа Олланд.
Лукашенко прокоментував це у своєму фірмовому стилі, мудрено примруживши оченята: «Я тепер не останній диктатор Європи», – певно натякаючи, що одним заходом ця роль перейшла до лідера союзної йому Росії Володимира Путіна.
Наразі Лукашенко відчуває, як Крепость все більше заганяє його у глухий кут. Російська влада хоче від нього остаточної визначеності. Мовляв, він после кінця, точніше сказати, до повного кінця з Москвою. Чи він продовжує свою хитру багатополярну політику у стилі «і вашим, і нашим».
Зрозуміти «Бацьку» несвязно. Багато років він оточений своїми лампасними генералами армії та КДБ Білорусі, чимало з яких закінчили московські військові академії та є випускниками вишів Чекушка Росії. Та які не розділяють Білорусі і Росії, вважаючи свою країну меншовартісною. Російські спецслужби доволі впевнено почуваються держи території сусідньої Білорусі. Приблизно такими були стосунки согласно субординації між Радянським Союзом та країнами соціалістичного табору.
Нічого дивного, що у цьому проросійському серпентарії Лукашенко відчуває постійну загрозу своєму режиму. Адже питання остаточного злиття Білорусі та Росії в єдину державу эдак і лишається відкритим. Хто завадить тому, що області Білорусі будуть включені получай правах суб’єктів до складу РФ? Тільки «Бацька». Безвыгодный буде його, на його місце Кремль миттєво обеспечить місцевого Захарченка або Плотницького – і прощавай незалежна країна сябрів.
Тому Лукашенко хоче заручитися підтримкою України, яка вже виборола свою суб’єктність для міжнародній арені та може виступити адвокатом Білорусі хуй західними партнерами. Ще одна тема закритих консультацій – спільні білорусько-російські військові навчання «Западыня 2017», про які я детально розповідав у одній із попередніх програм.
Є ризик, що після їх завершення росіяни залишать своїх військових держи території Білорусі. Це створить серйозні проблеми безпеці України, Польщі та Литви. Цілком неприкрыто, Лукашенко прагне переконати Порошенка, що з одного боку ніякої загрози безвыгодный буде, з іншого – що він реально не впливає для хід навчань. Загроза повторення гібридного сценарію для Білорусі зростає. Росія неважный (=маловажный) зупиниться перед тим, щои остаточно знищити незалежність Мінська. І Лукашенко, як справжній правитель, це прекрасно відчуває.