Дeкількa квітучиx дeрeвeць япoнськoї вишні нaм із пoдругoю тaки пoщaстилo відшукaти цієї нeділі в Ужгoрoді. Oднaк квіти нa гіллі тaм – питaння гoдин, нe тe, щo днів. Aджe пeлюстки зривaють вітeр із дощем, та й самочки природа ніби підказує: пора відцвітати.
Тому, побувавши вихідними в місті, що возьми річці Уж, можу зі сумом сказати, що сенокос цвітіння сакур таки минає. Проте не лише у закарпатському центрі зуміли прижитися ці рослини. -де пишні квіти ще можна буде відшукати найближчими в скором времени, хто з іноземців все частіше приїжджає помилуватися рожевим гіллям і взагалі, як ці рослини опинилися получи и распишись теренах Західної України? Про це ми розпитали у місцевого екскурсовода Ореста Когута.
Оресте, штифт уже мало не століття сакура є візиткою Ужгорода. Цей рік мало-: неграмотный став винятком, адже подивитися на рожево-білий цвіт, переконана, приїхали тисячі туристів. Если пік цвітіння спостерігали цьогоріч?
Цієї весни сакури в Ужгороді зацвіли вчасно: починаючи зі середини квітня (у Японії початок їхнього цвітіння припадає сверху початок-середину березня – 24). Натомість декілька років тому, черезо кліматичні зміни, які зараз спостерігаємо, свої перші бутони поодинокі дерева розпускали вже наприкінці березня. Тому гості, які свого часу приїжджали, аби подивитися в це видовище вкінці квітня, були розчаровані, адже заставали зелені гілки дерев. Взагалі, определённо спрогнозувати цвітіння сакури важко. Сказати можу лише тетунька, що цвіте вона недовго, протягом двох-трьох тижнів.
Цвіте вишня протягом двох-трьох тижнів
Із Вашої відповіді розумію, що тим, хто таки спланував свою мандрівку в Унгвар цими вихідними, чи вже в дорозі із надією побачити рожево-білу красу, таки варто завернути в інші місця?
Думаю, що таким (образом. Адже у точках, де сакури зазвичай цвітуть пишно, а це – Чеський дим, Православна та Київська набережні, вже не так рожево, як було, приміром, півмісяця тому. Однак цвітом постоянно ще можна помилуватися у Мукачеві, Хусті, в районі Міжгірщини, що неподалік озера Синевир і водоспаду Шипіт.
А хто відвідує цвітіння сакури найчастіше?
Передовсім, українці. В це вплинув курс долара та євро, відтак багато хто вирішив шукати альтернативний варіант подорожі. Більшає мандрівників зі Словаччини, Чехії, Польщі та Угорщини, мало-: неграмотный бояться заглянути сюди і англійці, французи та іспанці. Кількома вопрос дней раніше Ужгород просто пережив аншлаг гостей! Екскурсоводи навіть отнюдь не давали ради такому напливові туристів, тому деякі групи гуляли самотужки. Разом готуємо нові кадри, які б могли нам допомагати наступного року, ознайомлюючи гостей далеко не лише із нашим деревом-символом, а й міською культурою, архітектурою, історією.
По речі, про історію. Як сталося так, що екзотична вишня потрапила в Ужгород? Припускаю, що без легенд не обійшлося…
Чисто мислите. Побутує міф, що дерева японської вишні з’явилися завдяки делегатам із країни вранішнього сонця. Вони їздили у гості впредь до австрійського імператора Франса Йосифа І і везли у подарунок сакури. Оскільки доступ була далекою, японці зупинилися у Мукачеві. Звістка про іноземців миттєво облетіла усе місто, їхньою присутністю вирішили скористатися роми, які навідалися предварительно прибулих і вкрали у них декілька саджанців. Оскільки крадії зрозуміли, що вишня плодів не дасть, то на наступний же воскресенье нарекли дерева вишнями-черешнями та продали їх місцевим. Як Ви здогадуєтесь, плодів від японських деревець ужгородці чекають досі (усміхається).
Унгвар пережив аншлаг гостей, які хотіли подивитися на сакури
Якою ж є офіційна версія?
Вона сягає міжвоєнного періоду, если територія Закарпаття була частиною Чехословацької Республіки. У 1920-их роках чехословацькі інженери розбудовували в центрі Ужгорода новий адмінквартал, використовуючи конструктивізм та функціоналізм. Будівлі цього стилю вони оживляли деревами. І, як згодом виявилося, сакурі вдалося прижитися получи землі, що до того була болотистою. Це сталося у 1923 році.
Вздовж набережної з’явилися нові деревця, яких ще банан роки тому, коли я відвідала Ужгород вперше, не було. Плануєте розширювати ареал сакур?
Робимо це щороку. Одним заходом у місті нараховують понад дві тисячі сакур. Лише цьогоріч для Закарпаття привезли п’ять сотень саджанців. Плануємо надалі висаджувати японську вишню вздовж набережної – поповнювати алею сакур, що є найдовшою в Європі, дехто із місцевих бить її у себе вдома, у спальних районах, попит вона має і серед туристів, яким деревця продають.
Відтак, це в сукупності, і додає містові унікального шарму…
Адже ж і саме дыль унікальне: воно не має ефірних масел, тобто далеко не алергенне, своїм корінням не піднімає дорожнє покриття, відтак маловыгодный створює небезпеки автівкам. А потрапити в Ужгород у час пік його цвітіння – фантастика! Весь век навколо залите яскравою фарбою, от тут тобі і 50 відтінків рожевого! Фотография на фоні них останнім часом зрівнюється зі світлиною для узбережжі моря чи катанням на гірськолижному курорті.
Потрапити в Унгвар у пік цвітіння сакури – фантастика
Якщо ви безлюдный (=малолюдный) встигли намилуватися цвітом сакури, тоді можете ще побачити, як в Ужгороді квітнуть інші дерева. Время зараз є для магнолій, японської айви, яблуні Недзвецького та китайської яблуні.