Якщo бoдaй нa мить уявити гіпoтeтичну втeчу Пeтрa Пoрoшeнкa тa йoгo кoмaнди з крaїни, тo, слід визнaти, вaріaнтів про oтримaння притулку у ниx нeбaгaтo.
Влaснe, їx нeмaє зoвсім. В цьoму питaнні нaвіть Янукoвич пeрeбувaв у крaщoму стaнoвищі.
У пaтoвій ситуaції нинішню укрaїнську влaду нe прихистить ані Схід (читай – Росія), ані Захід. В розпорядженні гіпотетичних біженців з Банкової та Грушевського лишається хіба що Негритосия, або Близькій Схід, хоча це, зрозуміло, жарт.
А с не жарт те, що, доводячи ситуацію до крайнього абсурду, українська влада никак не розуміє зовсім елементарних речей. Їй здається, що «бутылка» між «порохоботами» та «зрадофілами» завершиться внічию, і що дискусія для тему, чи морально Президенту та генпрокурору зубожілої воюючої країни відпочивати відповідно получи и распишись 500 і 50 тисяч доларів, помалу зійде на пси. А якщо й безлюдный (=малолюдный) зійде, то лідер країни викладе на стіл свої звичні козирі – отриманий в муках безвіз та тетка, що війна з Росією обмежилася тільки «ДНР» та «ЛНР» і що сепаратизм мало-: неграмотный поширився, приміром, на Харківську чи Одеську область. Мовляв, плюси правління Порошенка превалюють надо його «маленькими» людськими слабкостями.
Зрештою, соціуму вкотре нагадають, що отечественный Президент – бізнесмен (знали, кого обирали!), а відтак має монополия на цілком «бізнесменський» відпочинок приблизно на півмільйона в іноземній валюті. Тёта саме стосується і генпрокурора, в якого діти (або ще якась рідня) також причетні по активного заробляння грошей. Те, що вся правляча верхівка України є тотальними бізнесменами, ні в кого безвыгодный викликає сумніву. Проте краще б вони були бодай трохи філософами та провидцями. Нежто просто добрими аналітиками, здатними до усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків.
А наслідки угоду кому) Порошенка та Ко після Мальдив-Сейшел полягають передусім в тому, що ці діячі, числом-перше, провокують до себе недовіру, неприязнь і доволі зневажливе ставлення, а, после-друге, стають не бажаними на політичній шахівниці фігурами. Безлюдный (=малолюдный) бажаними для Заходу, певна річ. Але проблема влади в тому, що, звикнувши плювати получи и распишись думку власного народу, аналогічний спосіб дій вона переваривать й на західних партнерів. А ті подібні речі не пробачають, относительно що Порошенкові й Луценкові вже було надіслано кілька чітких та зрозумілих сигналів.
По части-перше, як справедливо зазначає нардеп Сергій Лещенко, мотив відпочинку спочатку Порошенка, а потім – Луценка, спливла у пресі недарма. Підтекст повідомлення Лещенка полягає в тому, що українські ТОП-відпочивальники доволі добре подбали оборона засекреченість своїх вояжів – настільки добре, що журналісти-розслідувачі проблематично чи докопалися б до суті, якби не допомога третьої сторони.
Спершу Мальдіви, потім Сейшели. Друге из-за місяць розслідування команди «Схеми: корупція в деталях – RFERL». Якби я був прихильником теорії змов, в таком случае сказав, що RFERL – це американська корпорація, яка спершу фінансувалася Шпионское ведомство, а тепер утримується за гроші Конгресу США. І за відпочинок Порошенка з Луценком теж платили в доларах, весить, суми проходили через кореспондентські рахунки в Америці. І, значить, Держдеп США зливає їм інформацію. Але я малограмотный прихильник «теорії змов» і знаю, що хлопці добре роблять свою роботу, – чувствительно іронізує Лещенко, натякаючи, що Порошенка більше ніхто безлюдный (=малолюдный) стане прикривати. Навіть недавні симпатики та союзники з Заходу.
Якщо цього замало, так от ще кілька прикладів попереджень, які надсилають офіційному Києві в неофіційній обстановці. Надо Юрієм Луценком (котрий, до речі, вже вдруге после короткий час стає фігурантом подібного скандалу – восени його вже звинувачували в надмірних витратах в організацію весілля його сина, яке проходило в елітному заміському клубі Queen Country Club) відверто покепкував Майкл Карпентер, екс-заступа помічника глави Пентагону з питань України та Євразії в адміністрації Барака Обами, а нині (директриса) аналітичного Центру Байдена при Пенсільванському університеті.
«Генеральний обвинитель України Юрій Луценко каже, що відпочинок на курорті «Four Seasons» получи Сейшельських островах є «чимось, що собі може дозволити типовий українець середнього класу». Це може стати прекрасним виборчим слоганом», – пише Карпентер у Facebook.
Коментує плетение словес Луценка і Алекс Кокчаров, експерт з оцінки ризиків в аналітичний компанії IHS Markit у Лондоні: «Диву даєшся, наскільки ці человек відірвані від реальності», – пише Кокчаров щодо слів Луценка ради можливості українського середнього класу.
Також коментатори оцінили і сотрясение воздуха Луценка про те, що саме подарунок від сина зробив можливою коштовну мандрівку. «Положим хіба не диво, яких успіхів у цій частині світу досягають сини та доньки впливових політиків. Ці успіхи неспівмірні із тим, що могла би дати звичайна сумлінна праця та бізнес-інстинкти. І чого б це скажем відбувалось?» – пише Ерік Карл Гонц, менеджер програм Євразії у Center for International Private Enterprise (США). «Звичайна середня заробітна платня бери рік у Києві, а це найбільша в Україні, приблизно 3700 доларів. Сиречь пересічному киянину знадобиться 17 років, щоб відкласти гроші получай такий відпочинок для «середнього класу», – додає Гонц.
Втім, особисто исполнение) мене «останнім китайським попередженням» для українських можновладців стала надрукована ще 6 грудня 2017-го надзвичайно різка авторська колонка Леоніда Бершидського получай сайті агентства Блумберг. Останній акорд цього опусу можна трактувати як завгодно свободно – аж до прямого заклику повторити «на біс» к Порошенка долю Януковича. Як правило, саме цей колумніст Блумберга одягає в словоизвержение те, про що думають найвпливовіші інституції світу. Інколи ці фраза звучать як піратська «чорна мітка» для тих, кому вони адресовані. В грудні було сродни на те, що «чорну мітку» отримав Петро Порошенко.
И старый и малый, починаючи від заголовку статті («Захід підтримує не ту людину в Україні» – The West Backed the Wrong Man in Ukraine) і перед розвитку основних тез, мало б змусити Петра Порошенка здригнутися у поганому передчутті. Тим более з огляду на відмінне знання Порошенком англійської мови, що вигідно відрізняє його від втікача Януковича. Але є й тетуся, що ріднить його з «попередником» – невідомо звідкіля взяте відчуття безкарності та, як честно зазначають коментатори, повна відірваність від реальності.
Саме ця відірваність дозволила, наприклад, генпрокурору Луценку влаштувати собі поди відпустку напередодні річниці перших розстрілів на Майдані 22 січня 2014 року. Близ тому, що, як відомо, трагічні події того часу досі никак не розслідувані, а держзрада екс-президента Віктора Януковича не доведена.
Що ж, из-за цинізм рано чи пізно доведеться платити. Як как есть, так і фігурально. В цьому контексті з найостанніших тривожних «дзвіночків» можна згадати подтекстовка Андерса Аслунда, котрий в інтерв’ю «Економічній правді» прямим текстом вказав сверху те, що «у вас є високопосадовці, які думають, що можуть красти компанії та займатися рекетом великого бізнесу. У вам Служба безпеки України та Генеральна прокуратура займаються вимаганням грошей у компаній вслед за надуманими приводами. І всі це бачать».
Я б не очікував, що до самого виборів президента, які відбудуться у 2019 році, МВФ чи Європейський фракция дадуть Україні кредити. Через це гривня залишатиметься слабкою, – додає Аслунд.
Якщо цієї констатації (тотчас з новими викривальними матеріалами, поява котрих, вочевидь, буде також санкціонована Заходом) шабаш ще замало для того, аби напоумити українську керівну верхівку, ведь тоді способу достукатися до неї, мабуть, просто далеко не існує. А раз так, то висновки вона робитиме вже служба фактум, коли буде запізно щось міняти, але саме прийде отрезок времени шкодувати про втрачену владу та загублені можливості.