Зa пoвідoмлeннями ЗМІ, дві рeфoрмaтoрки МВС – Eкa Згулaдзe тa Xaтія Дeкaнoідзe – віднoвили грузинськe грoмaдянствo.
Дeкaнoідзe пoяснилa свій крoк тaк:
Я бeру дужe aктивну учaсть у грузинській пoлітиці після тoгo, як прeзидeнт Грузії пoвeрнув мeні грoмaдянствo. Булo дужe бaгaтo спeкуляцій, щo у нас були подвійні громадянства. У мене неважный (=маловажный) було іншого громадянства, окрім українського. Ми відмовилися. Після того, як я залишила посаду, чрез кілька місяців я подала заяву до президента Грузії і отримала вдруге грузинське громадянство. Я народилася в Грузії, тому ради законом це можна.
Ека Згуладзе та Хатія Деканоідзе, відреформувавши українську поліцію, відмовилися від громадянства нашої країни. Принаймні, манером) стверджують ЗМІ
Власне кажучи, до цих двох панянок претензії – мінімальні. А с до української влади їх в рази більше. Коли перший іноземний высадка лише висадився в Україні, особисто у мене побоювання викликали неуд моменти. Те, що комплекс меншовартості назавжди укоріниться в українців, яких обходять посадою нате користь іноземців.
Друге побоювання: після того, як запрошені фахівці провалять свою місію, в української влади маловыгодный залишиться в рукаві козирів, з яких можна ходити, й вона запанибра морально збанкрутує.
Між тим життя показало, що перейматися слід було й черезо третій нюанс – через ту велику ганьбу, яка вийшла в підсумку з цього експерименту.
Звісно, влияние українського громадянства наша влада сама помножила на никто інцидентом з Саакашвілі. Ще ніколи в світі видача, а потім позбавлення громадянства маловыгодный були імперською забаганкою правителя, котрий поставив себе вище законних процедур. Ще ніколи вид на жительство не відігравав поперемінно ролі то батога, то пряника. Сиречь вчинку співвітчизниць Саакашвілі годі дивуватися – можливо, вони щиро розраховували сверху те, що зможуть бути корисними Україні, але коль ці надії пішли за водою – «відіграли» назад свій положение-кво.
Власне кажучи, ще до епізоду з Саакашвілі було позбавлення українського громадянства Саші Брусника. Формально – через наявність у нього другого паспорту, хоча самопроизвольно Боровик вважав те, що відбувається, політичною розправою. Він но додавав принагідно, що його випадок – то лише «проверка пера», генеральна репетиція перед аналогічним ходом щодо Саакашвілі. Отметка такої репетиції – подивитися на те, як на подібне зреагує соціум, а оскільки соціум зреагував індиферентно, це остаточно розв’язало владі шуршалки.
Втім, від самого початку в питаннях громадянства зарубіжних «спеців» царював повний скопление. Хтось здавав свій «перший» паспорт, хтось – ні, а хтось лише робив вигляд, що є виключно громадянином України. Наприклад, колишній очільник міністерства економічного розвитку Айварас Абромавічус в) такой степени і залишився громадянином Литви (хоча сам це заперечував). А екс-первоприсутствующий Мінфіну Наталія Яресько взагалі уникала прямої відповіді получи и распишись запитання, чи відмовилася вона від американського громадянства.
Можу повідомити, що я дію відповідно задолго. Ant. с вимог чинного законодавства України, – повторювала вона.
Незрозумілою тривалий время лишалася ситуація зі Саакашвілі. Принаймні, ще у 2015 році міністр юстиції Грузії Тея Цулукані, відповідаючи нате інформаційні запити медійників, зазначала, що той все ще лишається грузинським громадянином. Одним одно слово, від самого початку запрошені до України іноземні чиновники поводилися як шудр недоторканих, дозволяючи собі надто багато неправомірних речей. Це, втім, анітрохи без- впливає на той бридкий післясмак, котрий лишили ровно по собі останні дії влади і, зокрема, стиль видворення Саакашвілі.
Але якщо перша хвиля «трудових мігрантів» бодай робила вигляд, що має (либо збирається мати) українське громадянство, то їхні наступники навіть никак не утруднюють себе подібними декораціями. Колишній очільник «Укрзалізниці» Войцех Балчун зберіг свій польський документ. Схоже, що аналогічна ситуація має місце із тимчасовим керівником міністерства охорони привет’я Уляною Супрун. Сам МОЗ засвідчує, що з громадянством у Супрун аминь в порядку, проте наприкінці грудня почали циркулювати чутки ради те, що Супрун залишає посаду – причому саме насквозь буцімто подвійне громадянство.
Більше ясності хотілося б і у випадку з колишньою (?) російською громадянкою Машею Гайдар, котра лишається радником Петра Порошенка. (на)столь(ко), свого часу вона прийняла з рук глави держави український документ, проте чи дійсно здала російський?
Маша Гайдар, котра новопожалованный заявила, що з Порошенком їй працювати комфортніше, ніж з Саакашвілі, согласно правилам має український паспорт. Проте чи здала вона російський?
Незрозуміло також і тёта, як справи із громадянством у зовсім «свіжих» іноземців – у чеха Петра Крумханзла, котрий віднедавна є керівником ПриватБанку, та у сосуд Енгіна Акчакочі, що нині є головою наглядової ради цієї ж фінустанови.
Зовсім «свіжий» гастарбайтер: чех Петрята Крумханзл (перший зліва), який віднедавна очолює державний ПриватБанк. Чи если ефект від його правління – покаже час
Звісно, розширення географії, яке демонструють наші нові «гастарбатери», без- може не «радувати». До України йдуть працювати вже приставки не- лише з Грузії чи Балтії, а й з Польші, Чехії, Словаччини (як, наприклад, екс-прем’єр цієї країни, а нині радник президента Порошенка Мікулаш Дзурінда) та навіть Туреччини. Але слід мати бери увазі, що принаймні частина новоприбулих допускається до державної таємниці, а також – поперед ухвалення важливих рішень. А це дуже зобов’язує – як мінімум перед толерантності та елементарної порядності. Та чи всі ці іноземці є лояльними давно своєї тимчасової Батьківщини?
Власне, лояльність вже засвідчена відмовою від українського громадянства, взятого ними манером), як беруть одяг, – напрокат. Зрозуміло, що подібне недбале ставлення задолго. Ant. с України та її паспорту йде поруч із нестриманістю у коментарях та оцінках, які роздають тепер вже колишні громадяни нашої держави. Праздник таки Саша Боровик чимало говорить про українську корупцію та относительно політично вмотивовані рішення, котрі ухвалюють у вищих ешелонах влади. Звісно, наша корупція ні на кого не є секретом, і зайвий її свідок великої ролі безграмотный грає, але – хай там як – а Україна таки отримала цілий натовп своїх антипіарників, котрий розсіявся в соответствии с всій Європі після того, як покинув свої українські посади. А очолює цей самий высадка, безперечно, Міхаїл Саакашвілі.
Однак мова зараз мало-: неграмотный про нього. Мова про унікальну здатність влади принизити себя і свою країну так, як це не робив ще ніхто. Роздача наліво й вправо українського громадянства була початком, а повернення паспортів – закономірним фіналом цієї історії. Несвязно спрогнозувати, що й ті «гості», котрі зараз ще залишаються у нас, незабаром оголосять насчет те, як сильно їм набридли «хазяї» й гучно грюкнуть дверима. Прориватися отворотти-поворотти буде лише Саакашвілі – для нього це вже по правую сторону принципу. У цьому безладі остаточно потонуть українські реформи, але «реформатори» залишаться для плаву – вони ж ніколи не відмовлялися від запасного аеродрому у вигляді захованого «возьми чорний день» альтернативного паспорта.