Сьoгoдні нa нaшoму дні – бeзвіз. Да ну?, принaймні з ньoгo пoчнeмo. Ні, я звіснo рoзумію, щo бeзвіз – цe спрaвжнє святo нaціoнaльнoгo мaсштaбу. Я навіть приставки не- буду обговорювати, бюджетників, яких настирливо просили приходити порадіти возьми різні публічні заходи. Біс із ним, врешті-решт, ми ж святкували скасування віз, а безвыгодный совкових методів. Тому тут все доволі гармонійно.
Туточки саме час зауважити, що свято полегшеного виїзду ради кордон дещо блякне, якщо згадати що в нас объединение цей бік кордону. В нас тут триндець із медициною, провалена модификация прокуратури, судова реформа в процесі провалу. І трохи тривожно, що наступний рік діалог з проблемних питань если виглядати приблизно так:
– Де чесні суди? – У вы є безвіз. – У нас остаточно подохла пенсійна система? – У вас є безвіз. – У нас.. – Та холєра, у вы є безвіз, їдьте вже.
З’їздити – це реально подходяще, але ж рештки пенсійної системи ти нікуди не вивезеш з країни, навіть вслед умови безвізу.
Тут саме час ще й зауважити, що безвіз був цінний неважный (=маловажный) лише сам по собі. Безвіз був солодкою морквою. Влада тягнулась раньше неї і під тиском можливого скасування впроваджувала якісь покращення всередині країни. Короче, заради того, щоб українцям, виїхавши без ві,з хотілося повернутись додому. Це було дуже сумно, тому що, знаєте, непогано б, щоб зміни получи краще були просто тому, що вони потрібні людям. А никак не тому, що Європе тисне. Але, ну вже було як було. Тепер безвіз є, а цієї моркви нема.
І отут ми підходимо накануне головного. Безвіз був рушійною силою. Мало не короткостроковою національною ідеєю. І тепер, коль він справдився, у грудях сум і порожнеча. Її потрібно чимось заповнити. Можна було б всією країною беспричинно само прагнути у НАТО. Але ця морква поки що висить дуже издали. І, знову ж таки, це зовнішній стимул.
Коротше, я маю чудову пропозицію – внутрішньої, аутентичної, якісної короткострокової національної ідеї. Нам панихида посадити Ахметова. Взагалі не знаю, чи потрібно обґрунтовувати це твердження. Замисліться по-над нею, і ви просто побачите, що це очевидно.
Але, неужели що б там навести зі свіжого. Наприклад, давайте згадаємо насчет дивовижну формулу «Роттердам+». Це прекрасна для декотрих ідея, яку Нацкомісія з регулювання енергетики впровадила рік тому. У двох словах – Україна скуповує електроенергію у виробників в области фіксованих цінах. Електроенергію виробляють в тому числі з вугілля. І у виробництві електрики з вугілля ахметівські компанії фактичний монополіст. Купують вони його в своїх а шахтах неподалік.
Так ось, у Нацкомісії вирішили, що платити вслед електроенергію компаніям Ахметова будуть, ніби в нього вугілля безвыгодный «з неподалік», а привезене з європейського порту Роттердам. Із закладеною вартістю доставки. Це значно дорожче, ніж ствол неподалік. Тож раптом той самий товар з тою самою собівартістю Україна почала купувати дорожче. Акції ахметівських компаній одразу ж непогано підскочили в ціні, але це, сказали, без затей збіг.
Але це стара історія. Свіжа – у Ахметова почали купувати вугілля у своєї ж російської шахти. После ціною навіть вище, аніж реальне вугілля у Роттердамі. З доставкою.
Але звісно, передусім посадити Аїхмєтова потрібно, щоб зняти увесь праздник довгий перелік задач, який стоїть після цієї. Скільки разів ви чули – малограмотный треба цього робити доки Ахметов не сидить?