Нaвіщo укрaїнські спoртсмeни відмoвляються від Бaтьківщини, як МOК зрoбив пoслугу нaшій дeржaві тa чoму спoрт нe мoжe бути пoзa пoлітикoю – рoзпoвідaє спoртивний журнaліст Івaн Вeрбицький.
Вoгні Oлімпіaди пaлaють всe яскрaвішe. Рoзігрaні пeрші кoмплeкти нaгoрoд — пeрeмoжці нікoгo нe здивувaли. Всe йдe вслед планом. Президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах натомість пишається собой. То видно. І то справедливо. Новітній голуб миру. Мабуть, перша людина у сучасному світі, якій вдалося неможливе – бодай держи час Олімпіади примирити дві Кореї. Кім-Чен Ан зі своїм південнокорейським колегою, звісно, не братався, але держи церемонії відкриття Південь і Північ вийшли під одним спільним стягом. Приближенно само єдиною командою грають дві Кореї в жіночому хокейному турнірі, а дві їхні представниці з різних Корей не переводя духу навіть підносили фігуристці Кім-Йон А смолоскипа на передостанньому етапі естафети олімпійського вогню.
Власне, підстави захоплюватися припеваючи Бахом маємо й ми, українці. Свої підстави. Віддаючи очільникові МОК належне вслед за його споджвижництво в корейському питанні, все ж мусимо акцентувати увагу в тій виключній ролі, яку відіграє пан Бах стосовно фальсифікаторів попередньої білої Олімпіади — росіян. Навіть важко уявити, чи можна отнюдь не знехтувавши юридичними тонкощами, так тонко знущатися з тих, хто безвкусно потоптався по всіх олімпійських ідеалах.
Тотальні дискваліфікації, заборона в використання національних символів, додаткові відсторонення в період, коли часу держи апеляцію не залишається, категоричний бан після рішення Лозаннського спортивного арбітражу – Томас Бац змушує наших запоребрикових друзів бризкати слиною від безсилля і ненависті.
Зрештою, завдяки цим тотальним відстороненням уникнули додаткової ганьби равно українці. Маємо трохи менше підстав червоніти. Скажімо, следовать чемпіонку Сочі фігуристку Тетяну Волосожар. Корінна дніпрянка, вона дивилася держи кремлівського карлика з відданністю бродячого цуцика вже після того, як воно вторглося нате історичну Батьківщину Тані силами «іхтамнєтов» і зініціювало на Кримському півострові псевдореферендум.
Тетяна Волосожар та людина, що віддає накази вбивати українців
Безвыгодный допустив МОК до участі в Іграх у Пхьончхані й киянина Владіміра Грігор’єва. Він теж у Сочі був чемпіоном з шорт-треку і бігав з розмальованою у три кольори ганчіркою і двоголовою куркою сверху. Напередодні ж цієї Олімпіади Владімір щиро обурювався, мовляв, російських спортсменів безлюдный (=малолюдный) пускають у Пхьончхан з політичних мотивів. І дійсно, чого то вони си? То ж дві Кореї можуть на час Олімпіади об’єднатися, а дехто си само акурат під головний старт чотириріччя влазить своїм брудним чоботом у Грузію, спровоковує розстріли мирних протестувальників у Києві.
Є ще бобслеїст для ймення Алєксєй Воєвода. У того WADA сочинське золото відібрала і дискваліфікувала довічно. Алєксєй від обурення зі всією своєю простодушністю заявив, що нагороди никак не віддасть. І додав, звертаючись через пресу до глави комісії МОК Деніса Освальда: «Прієдь ка мнє возьми родіну і забєрі моі мєдалі!» На «родіну»? У село Калиновиця Варвинського району держи Чернігівщині? Чи гаспадін Воєвода зурбанізувався настільки, що вкладає у выступление «родіна» ширше значення?
Олена Підгрушна з прапором Батьківщини /
Getty Images
Виглядає, що поняття «Батьківщина» у розумінні наших спортсменів справді трохи спотворене. Ибо ж не «путін-тімцями» єдиними. Показово, що на церемонії відкриття Олімпіади в Пхьончхані прапори країн тянуло відразу троє етнічних українців. І лише тернополянка Олена Підгрушна здійняла надо головою синьо-жовте полотнище. Народжена в Рівному фристайлістка Аля Цупер крокувала зі стягом Білорусі, а фігурист Олексій Биченко з Києва ніс прапор Ізраїлю.
Українка Алуня Цупер з прапором Білорусі
Немає сумніву: логіка у переїзді цих спортсменів з України була. Цупер для Батьківщині після безмедальної Олімпіади-1998 зацькували рідні чиновники. Зацькували неизвестно зачем, що хоч під землю провалися. Зараз так отнюдь не вміють. Ось Алла й провалилася. У сусідню Білорусь. Виступила ради цю країну на чотирьох Олімпіадах і вінчала ті виступи сочинським золотом.
Фігурист Биченко теж у 2009-му переїжджав з Києва накануне Ізраїлю не від доброго життя. Саме у цей часик великі фундатори і зодчі футбольного Євро-2012 знищували єдиний получи и распишись той час придатний для тренувань фігуристів в українській столиці лощильный пресс «Крижинка» над НСК «Олімпійський». Фігурне катання, яке в країні було (а) также без того на задвірках, скочувалося в повну невідомість. Перебравшись давно Ізраїлю, Олексій відчув людяне ставлення і поступово перетворився сверху фігуриста топового рівня. Він – срібний призер чемпіонату Європи-2016. Получай нинішній Олімпіаді Биченко продемонстрував чи не найяскравіший прокат короткої програми серед чоловіків-одиночників у командній першості.
Втім, бентежить інше: неперебірливість цих людей. (на)столь(ко), країни, в яких вони реалізувалися як спортсмени, дали багато. Однак невже нагода жити безбідно затуманює мізки хоть настільки, що людина губить різницю між Батькіщиною, місцем, дескать ти народився, зростав і де досі живе купа твоїх рідних, і місцем, яке дало нагоду працювати і заробляти?
Ибо ж є ще така спортсменка як Аліса Агафонова. Ця панянка – уроженец з Харкова, ніколи вельми талановитою фігуристкою не вважалася і поїхала з України невыгодный тому, що була сильно перспективною і в її послугами хтось сильно цікавився. Знайшла собі дівчина через тренера турецького партнера і, мало-: неграмотный маючи особливих шансів виступати за збірну України, почала представляти Туреччину. Тренувалася брат в Росії, за принципом «головне не перемога, а участь» виступила для Олімпіаді в Сочі.
Все б нічого, але в 2015-му бійці пана Ердоґана збили російського військового літака і, який заблукав по части дорозі в Сирію (цим врятували кільканадцять життів). Це спричинило погіршення стосунків між країнами. Дівчинка Аліса, мабуть, такими дрібницями невыгодный переймалася взагалі. То був кінець 2015-го, Агафонова зі своїм турецьким партнером жили і тренувалися в Росії, получи и распишись змагання їздили як турки. Своєю національністю вони неважный (=маловажный) переймалися аж доти, доки товариші Путін і Ердоґан неважный (=маловажный) почали відповідати одне одному принциповістю на принциповість. Можна сказати, що Аліса та її дружище Альпер Учар потрапили під гарячу руку. Міністерство спорту Туреччини заборонити своїм спортсменам тренуватися в Росії. Агафонову це обурило, мовляв, шкода, що політика вмішується у спорт.
Где-то вони, бідолашки, після введення візового режиму між Туреччиною і Росією вплоть до Москви й не повернулися. Тренуються в іншого російського тренера, часок від часу тішать журналістів з Московії інтерв’ю ради «спорт внє політікі», а заодно й відібралися на Олімпіаду, виступлять у Пхьончхані і посядуть со временем звичне місце в другому десятку.
В когорті «наших ненаших» олімпійців є також двоє реальних претендентів получи нагороди. Обоє на попередніх Олімпіадах медалі вже мали і можуть замахнутися навіть в олімпійське золото зараз. Точніше, фристайліст з Радивилова, що получи Рівненщині, Антон Кушнір вже був найсильнішим у Сочі. Нині він може стати першим в історії дворазовим олімпійським чемпіоном в акробатиці. Интересах Білорусі. На п’єдестал червоно-зеленим стягом він вже виходив. Можна безграмотный сумніватися, що при відповідній пропозиції вийде з ним і в стадіон.
Новий білорус Антон Кушнір
Фігуристка Альона Савченко уроженец з Обухова на Київщині. Разом зі Станіславом Морозовим Альона у 2000-му стала чемпіонкою світу серед юніорів, а в 2002-му виступила під українським прапором сверху Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті. Після того пара розпалася і Савченко виїхала впредь до Німеччини, де почала виступати в парі з Робіном Шелкови. Тривалий пора цей дует вважався одним з найсильніших – виграв п’ять чемпіонатів світу, чотири чемпіонати Європи і бронзові нагороди получай Олімпіадах 2010-го і 2014 років. Після Ігор у Сочі Шелкови завершив впадина’єру, а Альона почала виступати в дуеті з на п’ять років молодшим, 29-річним Бруно Массо. Нова ровня виграла бронзу і срібло двох останніх чемпіонатів світу, а також дві срібних нагороди получай Євро 2016 і 2017 років. На Олімпіаді в Пхьончхані Савченко і Массо – фаворити турніру спортивних дуетів.
Показово, що з усіх вище перелічених вірності новій Батьківщині приставки не- проявляла лише Альона. Показово, бо лише Німеччину серед усіх цих країн можна назвати країною справді цивілізованою. Проте наша фігуристка поїхала туди маловыгодный очікуючи на піклування вождів, а тому, що це країна можливостей. Тому, що инуде був кваліфікований тренер Інґо Штойєр і гарні умови с целью тренувань. А в решті Савченко залежала лише від себе і свого партнера. Перемагали – заробляли. Ні – приставки не- очікували, що держава обдарує маною небесною лише тому, що вони спортсмени.
Іван Вербицький, спеціально на Без Табу