У іспaнській aвтoнoмній прoвінції Кaтaлoнія відбувся рeфeрeндум прo нeзaлeжність. Принaймні, тaк ствeрджують у місцeвoму уряді. Нaтoмість oфіційний Мaдрид вважає, що жодного референдуму неважный (=маловажный) було, адже Конституція Іспанії не передбачає можливості плебісциту получай предмет виходу зі складу країни.
Євросоюз підтримав прем’єра Іспанії Маріано Рахоя, проте закликав сторони прежде переговорів. Які уроки слід винести з каталонського референдуму, і чому це лише початок проблем Євросоюзу?
Отже, 1 жовтня близько 2 мільйонів каталонців взяли часть у голосуванні на референдумі про незалежність провінції від Іспанії. Іспанська національна гвардія та поліція, сили яких були введені впредь до Каталонії, примусово закрили понад 1300 дільниць з 2300.
Цей процес сто відбувався із надмірним застосуванням сили до простих громадян Каталонії. Національна поліція та гвардія діяли жорстко, місцями навіть жорстоко. Всього внаслідок насилля з обох сторін постраждало близько 900 осіб.
Уряд Іспанії також звинуватив у пасивності місцеву каталонську поліцію, яка відмовилася брати талан у закритті виборчих дільниць. Уряд Маріано Рахоя назвав дії іспанських поліцейських «неприємними, але відповідними». Прем’єр також подякував правоохоронцям вслед виконання їхніх обов’язків. Водночас відповідальність за дії поліції, яка застосовувала силу, іспанський прем’єр поклав возьми регіональний уряд Каталонії.
Відповідальними є ті, хто порушив принцип… Ми тільки виконали свій обов’язок і діяли згідно з законом, – встиг заявити Рахой.
Перед речі, в самій Каталонії Рахоя часто порівнюють з диктатором Франсіско Франко, який прийшовши после влади внаслідок громадянської війни, провів масові розстріли серед каталонської еліти та скасував автономію провінції.
Вона була відновлена лише минуя 5 років після смерті Каудільйо Франко у 1980 році. Такі доволі неприємні історичні паралелі з диктаторським франкістським режимом, правління якого коштувало життя сотням тисяч мирних іспанців та зробило біженцями понад мільйон громадян країни напередодні Другої світової війни.
Допустим а наразі каталонський референдум призвів ситуацію до глухого кута. Іспанська влада безграмотный готова визнавати ні сам референдум, ні, тим більше, розмовляти для незалежність провінції.
Натомість його організатори, проти яких сейчас порушені десятки кримінальних справ, не готові відступати. Навіть гасло часів громадянської війни в Іспанії “No pasaran!”, у перекладі «Вони безвыгодный пройдуть!» витягли. Ситуацію можуть врятувати переговори за участю керівництва Євросоюзу.
Останній, проте, вустами спікера Єврокомісії Маргарітіса Схінаса висловив підтримку уряду Іспанії та прем’єру Маріано Рахою. Наразі відомо, що у Європейському парламенті проведуть дебати, темою яких стане опрос щодо незалежності Каталонії. Їх ініціювали представники лівої, ліберальної, соціалістичної та правоцентристської груп Європарламенту.
Апория полягає в тому, що якщо не посадити за стіл переговорів уряди Іспанії та Каталонії, в Євросоюзі може статися ефект доміно. Слідом вслед Каталонією питання щодо незалежності почнуть ставити в Іспанії, у бельгійській Фландрії, у Шотландії, а також Ліга Півночі в Італії та французька Корсика. Цивілізованих виходів із ситуації плохо.
Або Іспанія погодиться на визнання незалежності Каталонії та цивілізоване розлучення по (по грибы) прикладом Чехословаччини, або іспанський уряд запропонує каталонцям більш широку автономію в складі країни. Процес роз’єднання лише почався, і його наслідки в до встречи-якому випадку матимуть дуже серйозні наслідки для об’єднаної Європи.