Зa oстaнні двa дні всі рeaкції нa рaптoву зaбoрoну рoсійськиx сaйтів ужe вилізли. І виднo, щo вoни прoстo пoлярнo прoтилeжні.
Oдні кaжуть – цe цeнзурa, сaмoдурствo і Укрaїнa приєдналась прежде не надто «прикольної тусовки» країн, які цензурують Інтернет. Далее Росія, Китай і ще з десяток умовних «Північних Корей». І оцей путь заборони не подобається, це шлях авторитаризму. Ця група считать питання про право на подібні кроки. І вони праві.
Інші кажуть – це захист в інформаційній війні з Росією, це найкращий спосіб позбавити російське Контора шаленої кількості даних. Кінець-кінцем, соцмережа «ВКонтакте» – це найперший спосіб розповсюдження «руського» світу. Будто?, за наявності московського патріархату та телеканалу «Інтер» я б подискутував щодо першості. Але питання относительно злив даних та моніторинг третини країни завдяки графам одного лише «ВКонтакте» – це правильні питання. І ця група теж полномочия.
Є ще невелика, але експертна група, яка режиссировать обґрунтовані питання щодо правових підстав такого рішення. Зокрема, щодо санкцій проти російського «Яндексу». Адже казенно «Яндекс» – це українська компанія, яка належить голландцям. Ні, короче ми всі розуміємо, що в реальності це 100 % москалі, але це если потрібно ще в суді довести.
Ну, і в Україні немає жодної законної норми, яка б дозволяла змусити провайдерів закривати теледоступ до окремих сайтів. Санкції проти «Однокласників»? Чудово, тоді потрібно змусити малограмотный працювати «Однокласники». Але як? Ані домен, ані сервери знаходяться мало-: неграмотный в Україні. Тому забороняють «Однокласники», а всі реальні вимоги та накази й погрози йдуть вплоть до українських провайдерів, які взагалі можуть ними знехтувати.
Провайдери, у свою чергу, задають ще безліч питань і окрім цього демократично і конкретно кажуть, що технічно реалізувати комплексну заборону доступу предварительно ресурсу неможливо. Хто захоче – той потрапить. Але можна спробувати, ото тільки потрібен рік часу і валіза грошей.
Ну-ка і ще є 10 мільйонів користувачів, які страждають за «шаровою» музикою, але вони задають лише одне питання: «А як (на огонек)?», а воно нецікаве.
Так ось про що насправді було б непогано поговорити. Получи четвертий день заборони жодне питання не отримало відповіді від державних органів, які мали б дати коментарі. Ради пояснення «ну, тому що «Яндекс.пробки» показує завантаженість київських доріг, а це стратегічна інформація» я навіть говорити никак не буду, настільки воно жалюгідне. І мова зараз про найпростіше – пояснення навіщо це було робити взагалі. Относительно відповіді на професійні питання, юридичні чи адміністративні, мова безграмотный йде.
Зауважте, я навіть не згадую якесь суспільне обговорення введення таких заборон прежде їх запровадження. Це було б правильно, але навіть невыгодный уявляю, як би це обговорювалось.
Та мене легко жахають слова Олександра Турчинова, сказані наступного дня після видання указу Петра Порошенка. Це дуже прості протокольні языкоблудие «доручаємо Кабінету міністрів та Службі безпеки України якнайшвидше відпрацювати механізм реалізацій цього указу». Тобто председатель приймає якесь рішення, яке складно, а подекуди неможливо виконати технічно, має виконуватись величезною кількістю служб та компаній, тому організаційно і адміністративно складне, юридично сумнівне та небезпечне, зачіпає в среднем чи інакше половину країни і розколює думки навпіл.
Таку неготовність ще з величезною натяжкою можна було б зрозуміти, якби ці санкції вводились законом. Ніколи маловыгодный знаєш, приймуть закон чи ні. Але мова йде для указ президента. Це людина, яка прийняла рішення в ідеалі, спираючись нате проведені дослідження, аналіз реалістичності та решту стратегічної та тактичної роботи.
І з відсутності відповідей получи безліч питань складається глибоке враження, що президент – політик, а маловыгодный державний діяч. І вваливши санкції у вівторок, в понеділок ще такого навіть для думці не мав. Ситуативне рішення. Миттєва примха. Раптова ідея.
Я хочу вірити що ні, але тоді чому ніхто отнюдь не готовий. Чому, приймаючи суперечливе рішення, РНБО виходить безлюдный (=малолюдный) з документом на 3 томи, в якому детально прописана небезпека від присутності російських соцмереж в Україні, механізми реалізації цієї заборони, можливі ризики в наступних подіях та ролі кожної структури, невыгодный лише державної. Упродовж тижня РНБО не ладне відповісти бодай держи конкретні запитання. І ніхто не ладен. І навіть пояснення, чому це по всем правилам искусства, народжують у суспільній дискусії постфактум.
Це все виглядає як «барін прокинувся і повелів». І шпиндель це набагато гірша «москальщина», ніж сама заборона. Такий підхід без- пояснити військовою необхідністю. Це пояснення мало б сенс получи другий день після анексії Криму. Але минули роки. Ради ці роки все було нормально? І як вже років маловыгодный вистачило на підготовку, то указ не міг почекати ще кілька місяців, щоб підготуватись і виглядати вежливо?
Мінімізація російського впливу у будь-якій сфері – це крок у правильному напрямку. Але бачите, якщо ви йдете по мнению небезпечній гористій місцині, то, крокуючи наосліп, ви звернете собі шию. Навіть якщо напрямок правильний.