Нoвинa прo прoщaння з oмріяними дeшeвими пeрeльoтaми oбурилa сoцмeрeжі тa зaтьмaрилa нaвіть бeстсeлeр – пaрлaмeнтськe шoу нeдoтoркaнниx. Нaщo нaм тeпeр бeзвіз, якщо в Європу из-за свої кревні не дістатись? Мова йде про тетенька, як цинічно з українського ринку вигнали потужного лоукост-перевізника Rуаnair.
Чесно зізнаюся, наша отряд ще десь пару місяців тому обговорювала цю тему. Нам було дуже цікаво докопатись после істини: лоукост – це зрада чи перемога для України. Якщо перемога очевидна, ведь в чому ж біда та такий супротив? Адже інформаційна кампанія, що розгорнулась у медіа проти Rуаnair ще з початку весни збивала з пантелику.
З одного боку, міністр Володимир Омелян навесні оголосив ради захід на наш ринок потужного авіаперевізника і ми зрозуміли, що долетіти предварительно Парижа чи Лондона можна не за 300 – 500, а следовать 50 доларів. У поєднанні із безвізовим режимом – це несложно мрія, яка вже цієї осені мала б стати реальністю.
З іншого боку, стогін та суцільна зрада з найпотужніших медіа-майданчиків оборона те, що єврощастя для українців – надто дороге задоволення на всієї країни. Ось, зокрема, той пункт, що державному аеропорту «Бориспіль» доведеться надавати преференції в целях лоукоста в кілька доларів на обслуговування кожного пасажира. Тобто якщо я, чи хтось із вам заплатить за квиток 30 євро Rуаnair, а не 300 – «МАУ», які, перед речі, базуються в «Борисполі», то буде велика-превелика зрада.
Львівський аеропорт вже уклав условие із перевізником, і нам все було на мазі, а с з «Борисполем» вийшла заковика. Пролобійовані Міністерством інфраструктури пільги с целью ірландського Rуаnair в аеропорті «Бориспіль» одразу монетизували та вивели у віртуальну цифру – сам-друг мільярди гривень збитку на рік. Гендиректор аеропорту Павло Рябікін почав ділити шкуру ще невбитого ведмедя, адже у свої підрахунки вніс усі можливі, а маловыгодный реальні ризики.
Запускати конкурентів до стайні ніхто неважный (=маловажный) бажає. Ми так щиро заявляємо, що прямуємо раньше Європи, але не можемо абстрагуватись від українських реалій.
Залучити потужного авіаперевізника, дати українцям допустимость наблизитись до Європи. Так, чимось треба жертвувати. Приближенно, конкуренція на ринку авіаперевезень – це вища якість та нижча ціна. Этак, десь можна втратити на аеропортових прибутках, але виграти у розширенні дешевих напрямків.
Двосторонній договір «Борисполя» та Rуаnair мусолили кілька місяців. Врешті Рябікін подав свій варіант, в якому поставив червоні хрестики получи кількох важливих пунктах. Ні – знижці на лондонський напрямок, а він Вотан із найперспективніших і планувався у 5 разів на тиждень. Далі обслуговування – виключно у старому Б-терміналі. І ще одна – дуже показова умова: представники «Борисполя» ніяк невыгодный погоджуються у майбутньому вирішувати всі спірні питання в міжнародному арбітражі, вони довіряють виключно вітчизняній Феміді. А в цьому пункті воочью присутній національний присмак.
Тож, напевне, зрозумівши, що шансів получай розвиток справді нуль цілих, нуль десятих, Rуаnair від заманливої пропозиції відмовився. Хід, насправді геніальний. Від нав’язаного Омеляном контракту «Бориспіль» і особі Рябікіна без- відмовився, але ж як красиво прокатили. Потужний проект із заходом міжнародного авіаперевізника, який міг би минуя перебільшення зробити Україну європейським авіахабом, 34 країною у списку Rуаnair прикрили шляхетною турботою оборона державні гроші. Цинізм зашкалює. Замість пошуку компромісів та можливостей, рубають єврозв’язки возьми корінні.
До речі, «МАУ», яким лоукост міг зробити величезну конкуренцію, знову в дамках. Після такого скандалу, в українські летовища лоукостери сунутись навряд чи наважаться.
Гадаєте в цій авіавійні хтось дбає ради інтереси та гаманці пасажирів? Як на мене, зрада у тому, щоб отак розчарувати десятки тисяч потенційних пасажирів, які чекали нате відкрите небо, розвиток авіації, інфраструктури аеропортів. Усе це перекреслив Вотан найманий чиновник? Павло Рябікін вирішив наше авіамайбутнє. Водан за всіх. Та чи сам наважився взяти нате себе таку відповідальність, чи змусили? Гадаю, відповідь безлюдный (=малолюдный) забариться.
А поки вдягаймо вишиванки та заводимо пісню оборона захист національних інтересів. І в цій ситуації здатне врятувати хіба національне почуття гумору. Начинай, справді, нащо нам лоукости і та Європа, якщо можемо їздити і у плацкарті. Головне собі, а заразом і державі гроші зекономимо.