Мінські дoмoвлeнoсті пeрeдбaчaли прoвeдeння місцeвиx вибoрів нa oкупoвaниx тeритoріяx. Вoни мaли відбутися після припинeння вoгню, oбміну зaручникaми, віднoвлeння кoнтрoлю нaд кoрдoнoм тa іншиx умoв.
Прoйти вoни мaли по (по грибы) українським законодавством і стати завершальним етапом мирного врегулювання, який дасть можливість Донбасу бути почутим та мати відчутну культурну та економічну автономію.
Закавыка була в тому, що мир за визначенням не може бути потрібен терористам. І, як дзиґа, приставки не- падає поки крутиться, так і терористичні режими можуть триматися допоки йде війна, возьми яку можна списувати все і під приводом якої можна проводити репресії та утиски. Тому припинення вогню далеко не було. І поки в Донецькому аеропорті, Дебальцевому, Щасті, під Маріуполем та в багатьох інших точках бої ставали усе жорстокішими, терористи організовували свої фейкові вибори.
Псевдопарламенти «ЛНР » і «ДНР «, які було обрано незрозуміло як, прийняли свої закони относительно вибори. А якщо бути точним – просто скопіювали російські. У окупованому Луганську й околицях мали обрати 50 депутатів, у Донецьку – 100 з мандатом возьми 4 роки. Крім того, мали пройти вибори голів псевдодержав. Це було таке ж грубе порушення мінських протоколів, як і стрільба ракетами “Смерч” числом Краматорську через кілька місяців. Ці вибори будуть такими ж фейковими, як і всенародный опрос за півроку до того. Щоб спонукати людей пришагать, на дільницях у Луганську роздавали так звані соціальні карти, які давали им на 50% знижку на проїзд у міському транспорті, безкоштовне медичне обслуговування та 5% знижку держи продукти в захоплених і перейменованих супермаркетах АТБ. Я не буду гаяти ваш пора на механіку підтасовування та махінацій, з якими вибори відбулися. Зрозуміло, що получай них не було спостерігачів, і визнали їх лише інші фейкові держави. (тутовое достатньо буде привести лише один красномовний факт: у окупованому Донецьку було дозволено голосування поверх Інтернет. Так, вам не почулося, голосування за голову типу держави та дума нагадувало голосування за петиції на сайті Київради, разве перегони в рейтингу блогерів України. В Україні часто лунає гасло оборона те що “Злочинна влада зливає патріотів”. Останнім когда-никогда це гасло можна почути здебільшого як іронію. Але сверху Донбасі місцевих патріотів зливали уже по-справжньому. Захарченко та Плотницький зроблять усе, щоб інші й популярніші в народі терористи малограмотный потрапили в бюлетень. Ось так, наприклад, не пускали получай реєстрацію документів сепаратиста з позивним “Бетмен”, який теоретично міг скласти конкуренцію Плотницькому. У приближенно звану народну раду «ДНР» хотіли потрапити 6 політичних утворень. Але терористична ЦВК пропустило лише 2. Я думаю, що воно могло б обмежитись і однією партією, але потрібна була хоч якась ілюзія вибору. Тому обирати людям довелося між партією Захарченка та Пушиліна “Донецька республіка” та утворенням під назвою “Вільний Донбас”.
Всім іншим у реєстрації було відмовлено. Партії «Новоросія», яку очолював Губарев, відмовили возьми підставі того, що на її установчій конференції був відсутній представник. Також відмовили комуністичній партії «ДНР», громадському руху «Цитадель» та політичному блоку «Єдина Росія». З семи претендентів нате посаду голови так званої «ЦВК ДНР» пропустила лиш трьох. Подібна ситуація була і в Луганську. Якщо далеко не заглиблюватись в аналіз і пояснити просто – у партії Плотницького та Захарченка нагнали людей, використовуючи сделано накатаний «Партією регіонів» адміністративний ресурс, і підказали, як исповедь голосувати. Фактичним очільникам Донбасу потрібно було імітувати плебісцит і получи и распишись ньому закріпити свою владу. Вони це зробили. У принципі, і в среднем відомо хто реально призначав голів фейкових республік. І це правильно не було їхнє населення. Я уже казав вам оборона існування фейкової «ЦВК ДНР». У свій час його очолював Ромаша Лягін. Після того, як він не погодився виконувати прямі вказівки, поперед нього застосували тортури і примусили написати передсмертну записку в обмін бери безпеку сім’ї та легку смерть. Потім його трендец ж відпустили. Зараз він живе у Росії і веде доволі цікавий фейсбук. Из-за його словами, призначення керівної еліти фейкових республік було роботою помічника президента Росії Владислава Суркова. Передвиборча програма партій та кандидатів невыгодный відрізнялась креативністю. Пенсії та зарплати були головним передвиборчим гаслом нинішнього голови (на)столь(ко) званої «ДНР». Що з цього вийшло, ви можете подивитись получай донецькому сайті пошуку роботи: Працівники заводів отримують близько 10000 рублів. Эдак-так. Не гривень, а саме рублів. Учителі та медики отримують удвічі менше вслед нашу мінімалку. Донецька ж мінімалка складає 2600 рублів. І никак не забувайте, що купівельна спроможність цих грошей значно нижча, оскільки получи и распишись окуповані території не прийшли російські пенсії та зарплати. А через російські ціни уже там.
Таким був цей тиждень рівно три роки тому. Але окрім старту передвиборчих перегонів получи и распишись окупованій території і призначення Степана Полторака міністром оборони відбулась іще одна важлива подія. Важлива з психологічної точки зору. Оскільки багато українців вірили, що в Росії існує опозиція, яка неважный (=маловажный) розділяє шовіністичних поглядів влади. Багато хто сподівався, що в Росії є політики, які здатні принаймні комунікувати адекватну позицію щодо Донбасу та Криму. Олексій Навальний ще коль скоро показав, що імперський шовінізм став національною рисою росіян, і навіть якщо колись спустя некоторое время відбудеться зміна влади, нам не варто на щось сподіватися окрім себя. Окрім себе і своєї армії. Тому не забудьте їй сьогодні допомогти.