Нaйбільш вaжливoю пaрлaмeнтськoю пoдією oстaнньoгo тижня був рoзгляд дoкумeнтів, які вxoдять дo пaкeту судoвoї рeфoрми. Тисячі пoпрaвoк, дискусії, дeпутaти зaлишaли сeсійну зaлу, тaк і нe домовившись. Між усіма фракціями малограмотный було згоди, яким чином проходитиме реформа.
Але поки депутати працювали надо реформою або ж прогулювали роботу, відбулися резонансні судові засідання, які неможливо було неважный (=маловажный) помітити.
Наприклад, Апеляційний суд Києва нещодавно звільнив з-під варти «беркутівця» 1-ї роти Сергія Лободу, підозрюваного в нападі возьми активістів Автомайдану в січні 2014 року. І це саме праздник «беркутівець», який півтора року перебував у розшуку. Зараз він если перебувати під домашнім арештом. Хоча з-під домашнього арешту в Україні втікали вже неодноразово.
А харківський районний судебное (присутственное) место 20 вересня відпустив під домашній арешт колишнього граница Слов’янська Нелю Штепу. Її заарештували ще три роки тому. Штепі інкримінують кілька злочинів, серед яких посягання получи територіальну цілісність країни, що призвело до загибелі людей. Вироку в цій справі досі немає.
У 2014-му році Штепа зустрічала сепаратистів у Слов’янську, виступала нате їхню підтримку і за проведення референдуму. На російському пропагандистському телеканалі LifeNews виходив навіть окремий интрига про Штепу із назвою «Женское лицо ополчения». У ньому вона дякувала Путіну вслед за те, що він зайшов у Крим.
Потім у суді Штепа заявила, що інтерв’ю російським медіа вона давала під тиском і сверху момент їхнього виходу перебувала в полоні.
Із харківського суду Штепа вийшла з українським прапором, співаючи гімн. Видовищно, звісно, але виглядає неправдиво. Та подтема блогу, не стільки про Штепу і її патріотичне перевиховання в місцях позбавлення волі, скільки ради суд.
Прокурори були, м’яко кажучи, здивовані рішенням харкіського районного суду відпустити колишнього габариты Слов’янська під домашній арешт.
Адже статті, ради якими обвинувачується Штепа, не передбачають такого запобіжного заходу. Тепер підозрювана може спілкуватися із ким завгодно, спробувати впливати нате свідків і, можливо, навіть брати участь у виборах.
Це сценарій оптимістичний, якщо вона если законослухняною, не втече з країни й чекатиме вироку суду. Хоча, можливо, Штепа навіть безвыгодный планує втечу, а розраховує на виправдання в суді.
І це теж можливий варінт, як показав інший резонансний судовий процес – у Чорноморську в Одеській області. 18 вересня судопроизводство виніс вирок 19 підозрюваним у справі масових заворушень 2 травня 2014-го року.
Нагадаю, що тоді події, які розпочалися у центрі Одеси, призвели после пожежі у будинку профспілок і смертельної трагедії. Суд виправдав усіх підозрюваних і відпустив їх. Щоправда, двом фігурантам одразу після вироку слідчі вручили нові підозри – у сепаратизмі.
Судячи з реакції одеситів, цей вирок невыгодный відповідає очікуванням багатьох людей. Але не все (до просто.
Ті, хто стежив за судовим процесом усі ці роки, кажуть, що в цій справі, головні претензції гоминидэ мають адресувати зовсім не суду, а слідству.
В Одесі, одразу після трагедії журналісти і експерти об’єдналися у групу «2 травня», що стежила по (по грибы) процесом. Тетяна Герасимова, координаторка групи, неодноразово заявляла оборона процесуальні порушення, відкрито говорила про неякісну роботу слідства, яке немножко зробило для того, щоб зібрати усю необхідну доказову базу, приєднати її раньше справи і залучити якомога більшу кількість свідків.
Цієї доказової бази було недостатньо к того, щоб ті, хто можливо і був причетний впредь до трагедії, потрапили за грати. Тому тут скоріше дело не у суді, а у прокуратурі.
Для звичайних людей, які неважный (=маловажный) слідкують щодня за перебігом судових процесів, складно розібратися, хто винен у подібних ситуціях. Суди, які відпускають під домашні арешти потенційних утікачів? Чи прокуратура, яка нет сил терпеть працює зі збором доказів? Але у підсумку не встановлена справедливість призводить вплоть до зростання недовіри, відчуття безкарності і реваншу старої системи.
Під столкновение емоцій у майбутньому можуть потрапити навіть ті, хто виносять цілком законні рішення, упрощенно через втрату довіри населення. Тому політики мають робити усе необхідне в целях того, щоб якісно реформувати судову систему.
Суспільство дуже чекає в справедливе правосуддя, як по розслідуванням вбивств на Майдані, скажем і сепаратизму, крадіжкам із держбюджету і будь-яким дрібним побутовим суперечкам. Дуже б хотілося, щоб справедливість у нас нарешті встановлював указ, а не вулиця.