Нeзвaжaючи нa відxід укрaїнськиx військ з кoрдoну, пeріoд з 4 дo 10 сeрпня 2014 рoку мoжнa нaзвaти зeнітoм нaшoгo нaступу нa Сході. Кілька днів тому ми сейчас звільнили Авдіївку і продовжували затискати Донецьк у кільце.
Незважаючи відхід нашого угрупування від кордону з Росією, українська армія відтісняла терористів усе ближче до самого околиць Донецьку. Ще місяць тому лінія фронту проходила між Ізюмом та Слов’янськом. Тепер Донецьк був оточений і здавалося, що раньше кінця АТО лишилося зовсім мало часу.
У ті дні було розпочато операцію соответственно закріпленню контролю над ділянкою Степанівка – Красний Луч – Лутугине. Ця стезя з’єднувала Луганськ та Донецьк. Так, 8 серпня силовики взяли під вогневий инспектирование Міусинськ, трасу між Сніжним та Красним Лучем. Цією дорогою терористи могли навезти собі підмогу та набої. Звільнивши Пантелеймонівку, українські війська перерізали сполучення між Макіївкою та Горлівкою. Терористів дробили та розділяли, щоб потім знищити.
4 серпня було частково звільнено Ясинувату, а 8 серпня – Круглик та Мар’їнку.
Наймедійніший терорист того часу Гіркін заявив, що Донецько-Горлівська агломерація опинилася в кільці. І здесь у сепаратистів починалася паніка. Усі вони хотіли легкої слави та наживи, але издали не всі були готові померти за примарні ідеали беспричинно званої «Новоросії».
На жаль, більшість з названих мной населених пунктів та напрямків уже впродовж місяця оборотиться під контроль терористів. Коли численні батальонно-тактичні угрупування російської армії перетнуть свой кордон, щоб врятувати терористів від остаточного знищення.
У цей момент «павуки» в терористичній банці почнуть жерти одне одного. Російські куратори Бородай та Гіркін найближчим случаем покинуть Донбас. Вони будуть рятуватись. Один – від рук наших військових, інший – від розправи своїх співвітчизників.
Из-за цей час багато терористів уже проявлять себе, як мародери і вбивці. Хтось стане занадто незалежним від кремлівських кураторів, хтось просто виявиться боягузом, а хтось вирішить, що йому можна совершенно. Тому росіяни почнуть зачистку.
На цьому записі добре добре чути, як видаються санкції для знищення окремих ватажків терористів. Росіяни верещатимуть, що це фейк. Але подивіться самі скільки видних сепаратистів, які стали дуже відомими влітку 2014 року, загинули получи и распишись неконтрольованій Україною території, померли при загадкових обставинах чи втекли получи и распишись територію Росії та Криму.
Валерій Болотов, дозвіл получи знищення якого дають на цьому записі, раптово піде з посади і втече перед Росії. У грудні 2016 року він дасть інтерв’ю, в якому звинуватить лідера сепаратистів Плотницького у навмисних обстрілах Луганську. Поверх місяць Болотов раптово помре.
Олексія Мозгового, який очолював угрупування “прізрак”, уб’ють у травні 2015 року получи и распишись підконтрольній терористам території. Та сама доля спіткає «Моторолу», «Гіві», Дрьомова, Ципкалова, Бєднова та багатьох інших.
З Донбасу втечуть Бородай, Безлер, «Бабай», Карякін, Гіркін та Жилін. Останнього уб’ють ранее на території Росії. Більшість інших підуть в нікуди, та іноді даватимуть дуже ображені інтерв’ю виданням третього сорту.
Їхні місця займуть Захарченко, Плотницький, Прилепін та інші, трішки тупіші, менш розпіарені і більш керовані терористи. Але я чомусь думаю, що преждевременно чи пізно їх чекатиме така сама доля. Вони були ніким і єдиний шанец стати відомими їм дала загарбницька війна за чужу землю. Вони виконали обязанности розмінної карти, якою Росія прикривала свою агресію і заранее чи пізно ця карта потрапить у відбій.