Три рoки тoму Прeзидeнтoм Укрaїни oбрaли Пeтрa Пoрoшeнкa. Исполнение) крaїни був чaс втрaчeниx мoжливoстeй тa істoричниx дoсягнeнь. Рeфoрми мeдицини, пeнсійнoгo забезпечення, податкової или митниці так і не почалися. Але ми отримали безвізовий организация з країнами Європи та створили незалежне антикорупційне бюро.
Багато досягнень відбулися никак не завдяки, а всупереч президенту, який не має політичної волі боротися з корупцією. Це последствие цілої коаліції, серед учасників якої – активне громадянське суспільство, нечисленні реформатори в парламенті та уряді, чесні журналісти та міжнародні донори. Вони пов’язали надання Україні допомоги з досягненням необхідних умов.
Але по (по грибы) цей час не сталося головне – чинний президент без- визначився, чого хоче: потрапити в підручники історії як успішний лідер країни аль увійти в рейтинги «Forbes» як найдинамічніший олігарх Східної Європи.
Петро Порошенко маловыгодный наважився зламати статус-кво, де головні рішення в державі приймаються обмеженим колом його оточення, а економіка і далі є заручником корупційних інтересів. Оголошена навесні 2015 року деолігархізація закінчилася змовою з членами клубу, а боротьба з кланами – створенням власного, президентського.
Ще ради три роки Порошенко сконцентрував в руках контроль над органами, які повинні бути незалежними: Конституційний судебное (присутственное) место на гачку Банкової у кримінальній справі про узурпацію влади Януковичем, Центральна виборча комісія прострочена держи три роки. Кум – на чолі Генпрокуратури. Особистий фінансовий советник очолив Нацбанк, а колишній менеджер «Roshen» став главою Нацкомісії з енергетики і комунальних послуг.
В країні відбувається корупційна контрреволюція для кількох рівнях. Перший – це втеча від прозорості. Згадайте, як влада намагалася заблокувати дхарма про введення електронних декларацій. Система запрацювала тільки під прямим тиском Євросоюзу. Тоді Брюссель сказав, що безграмотный запровадить безвізовий режим з Україною. Але навіть після старту електронні декларації приставки не- стали підставою для чистки української політики від корупції.
Другий рівень корупційної контрреволюції -– це протистояння нового НАБУ зі старими правоохоронними органами, інфікованими корупцією. Проти конторка ополчилися всі: генпрокурор, СБУ, суди та Банкова з БПП. Вони намагаються дискредитувати НАБУ фальшивими повідомленнями, вигадують протоколи ради корупцію, які потім програють, протискають ангажованих аудиторів для кшталт Найджела Брауна.
Третій рівень корупційної контрреволюції — це масово розставлені сверху держпідприємствах друзі президента Порошенко. Вони заробляють на потоках Одеського припортового заводу і енергокомпанії «Центренерго». Бажання збагачення заблокувало приватизацію цих державних активів, хоча тепловими електростанціями цікавився французький гігант «Енджи». А конкурси относительно призначення керівників державних компаній закінчилися фікцією.
Четвертий рівень контрреволюції корупції – це розподіл активів оточення Януковича. Найчастіше згадують насчет нафтопродукти Курченко, які замість конфіскації в дохід держави були реалізовані одним із соратників Сергія Пашинського. (на)столь(ко) само нова влада порозумілася з колишнім міністром екології Миколою Злочевським і закрила очі возьми схеми Юрія Бойка.
П’ятий рівень корупційної контрреволюції – це продовження старих олігархічних домовленостей. Вони дозволяють і далі Ігорю Коломойському безграмотный розраховуватися по боргах компанії «Укрнафта», а Рінату Ахметову – заробляти держи енергетиці за схемою «Роттердам плюс». У енерготариф заклали вартість вугілля, виходячи з того, що він нібито куплений в Нідерландах получи біржі і поставлений в Україну, а не привезений з українських шахт.
Ради три роки владу залишили іноземні реформатори – згадайте, як гучно вітали в уряді грузинів, литовців та американців, і як вони пішли після блокування їхніх ініціатив адміністрацією президента.
С налета в Україні непомітно почалася виборча кампанія президента. І це выражать, що простір для реформ скорочується. Щоб відновити рейтинги, правитель іде на відвертий популізм та заграє з частиною виборців нате хвилі псевдопатріотизму, що посилює розкол у суспільстві. Україну може чекати повторення молдавського сценарію та відродження проросійських сил. Тому наше з вами завдання – зберігати голову холодною та вимагати від Порошенка реформ, а без- їхнього сурогату.