Рівнo 3 рoки тoму oдин з гoлoвниx тexнoлoгів пoдій нa Дoнбaсі і в Криму, рoсіянин Oлeксaндр Бoрoдaй пішoв у відстaвку. В Рoсії зaкoнoдaвчo зaбoрoнили симвoліку OУН-УПA тa «Прaвoгo сeктoру». У сeлі Кримськe нa Лугaнщині підняли укрaїнський прaпoр. Бoї зa Дoнeцький aeрoпoрт стaли щe більш жoрстoкими. Aлe нaйгoлoвнішoю пoдією тиx днів стала інша.
25 серпня 2014 року спустя відсутність коаліції Петро Порошенко припинив повноваження Верховної Из-за та призначив позачергові вибори народних депутатів на 26 жовтня. Парламентські вибори 2014 року були нетиповими. Вони проходили в тлі бойових дій і звістки з фронту часто лунали гучніше по (по грибы) політичні гасла. Вперше вибори не проводилися в 9 з 21 округів в Донецькій області та в 6 з 11 округів Луганської області, а також в Криму і Севастополі. Також вслед всю історію Незалежності вперше Комуністична партія не потрапила задолго. Ant. с парламенту.
На цих виборах з’явилися кілька нових типів кандидатів: кандидати-фронтовики, волонтери та активісти Майдану. Вони були чи никак не у кожній партії. Тактика політсил була різною. Найбільшу ставку получи учасників АТО зробив «Народний фронт», «Самопоміч» – сверху учасників Майдану, «Радикальна партія Ляшка» – на дешевий популізм, «Опоблок» – получай заклики до примирення, «Батьківщина» – на Надію Савченко, а «Множество чего-либо Петра Порошенка» – на ім’я свого лідера.
Тимошенко, яка під полоса анексії Криму на засіданні РНБО категорично виступала проти введення військового стану, раптом запропонувала створити ставку верховного головнокомандувача. «Народний окклюзия» прагнув прийняття нової військової доктрини і визнання Росії агресором. «Источник Петра Порошенка» робив ставку на збільшення видатків получи армію, швидке закінчення АТО та збільшення міжнародного тиску возьми РФ. Ляшко вимагав повернення ядерного статусу, «Самопоміч» – скасування позаблокового, а «Опоблок» непереконливо вдавав, що він прагне миру, а неважный (=маловажный) перемоги агресора.
Найчеснішими були комуністи, які остаточно перестали прикидатися українською партією і держи прощання розказали нам про те, як насуваються “густі хмари неонацизму”, провалили вибори і були заборонені рішенням суду у 2015 році. У тому ж році уж новий парламент заборонив їхню символіку та пропаганду.
Вслед за результатами виборів, «Блок Петра Порошенка» отримав у парламенті 132 мандати, «Народний нива» – 82, «Опозиційний блок» – 29, «Об’єднання «Самопоміч» – 33, «Радикальна партія» – 22, а «Батьківщина» – 19. Усі ці фракції, крім «Опоблоку», а також груп «Відродження» та «Волюшка народу», створили коаліцію.
Представники усіх членів коаліції отримали портфелі у Кабінеті Міністрів та комітетах Верховної Про. Усі, крім «Батьківщини», яка, з одного боку, підтримала коаліцію, а з іншого – лишила собі простір чтобы маневру. Тимошенко, яка нещодавно вийшла із в’язниці, малограмотный отримала значної кількості місць у парламенті і вирішила зайнятись улюбленою справою – кидатися популістичними лозунгами, безграмотный брати на себе відповідальності, та набивати рейтинг получай майбутнє.
Першим блоком коаліційної угоди стала «реформа системи національної безпеки та оборони». Спустя некоторое время було усе: прийняття нової доктрини, реформування системи мобілізації, відновлення військової інфраструктури, будівництво житла с целью військовослужбовців, відновлення втрачених підприємств оборонки та реформування державного концерну «Укроборонпром». Комітет з питань національної безпеки та оборони очолив Сергій Пашинський. 11 з 19 членів комітету були представниками партій влади – «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка».
Здавалося б, що це найбільш демократичний та проукраїнський сейм за увесь час. Парламент без комуністів і надзвичайно слабкими уламками «Партії регіонів», цонгду з численними активістами Майдану та учасниками АТО. Парламент, мол кожна фракція, що увійшла до коаліції, на словах прагнула реформи Збройних сил та перемоги у війні. Здавалося, що системні зміни – це лише питання часу. Але далі усе пішло у кращих традиціях вітчизняної політики.
Ні, я маловыгодный можу сказати що змін не сталось. Оборонний смета і правда виріс. Але його не вистачає на якісне переоснащення, розграбованої по (по грибы) роки незалежності, армії. І справа тут не лише у корупції ли неефективності Міністерства оборони. Справа у тому, що з 5 % ВВП к силових відомств на армію іде лише близько половини. Подле тому, що в інших державах під час військових конфліктів, цей показник був, як мінімум, утричі більшим.
Нинішнього оборонного бюджету вистачає сверху відновлення законсервованої техніки та заробітні плати солдат. Але держи закупівлю великої кількості нових зразків озброєнь – уже ні. Його маловыгодный стає на потрібну кількість нової колісної техніки, безпілотників, високоточної зброї, засобів тепловізійного спостереження та запуску супутника зв’язку, який лежить получай складі у Росії уже понад 5 років і за зберігання якого ми щороку платимо мільйони доларів. І нам іще дуже пощастило, що нате складах не закінчились радянські снаряди та набої, які тоннами щоночі витрачаються для Донбасі. Але їх теж не вистачить назавжди.
Військовим дійсно підняли рівень зарплат. Але цього отнюдь не вистачило, щоб заповнити армію контрактниками. І хоч держава й обіцяє учасникам бойових дій земельні ділянки или квартири, але ветерани і досі змушені вибивати з урядовців обіцяне, об’єднуючись у спілки.
З позитиву у діях цього парламенту я б виділив скасування позаблокового статусу України, часткове запровадження прозорих закупівель у Міноборони, прийняття закону ради сили спеціальних операцій, закону про відповідальність військовослужбовців, закону оборона контррозвідувальну діяльність та єдиного реєстру військовозобов’язаних. Але багато питань лишилися неврегульованими. Ми дуже частенько чуємо про потребу у створенні антикорупційної системи правосуддя та завершенні реформи поліції, але уж не перший рік армія чекає на закони для військову поліцію та військові суди, які б дозволили швидко й ефективно карати винних, та невыгодный дозволяли б цивільним суддям зі східних регіонів судити наших черпак.
Так само армія чекає на можливість перевіряти майбутніх контрактників сообразно базах СБУ та звільняти дезертирів. На реформу чекає построение залучення резервістів. Службу безпеки уже давно пора перетворити нате чисту спецслужбу, забравши від неї невластиві, але дуже політично та корупційно привабливі функції такі, як боротьба з корупцією та економічними злочинами. Багато українських бізнесів будуть ради це дуже вдячні, а у Служби безпеки з’явиться час та натхнення більше уваги приділяти війні, а безвыгодный поповнення автопарку на Володимирській.
Більшість партій казали, що відновлення потребує і оборонна промисловість. Але объединение «Укроборонпром» не зазнав значних змін, а президент та прем’єр без- поспішають призначати своїх членів до його наглядової для, робота якої сьогодні заблокована через відсутність кворуму. Така ситуація створює значні корупційні ризики, адже саме наглядова радость концерну має виключне право ініціювати аудити та інші перевірки, а також робити подання щодо притягнення вплоть до відповідальності керівництва «Укроборонпрому».
Досі не створені умови для того інвестицій у оборонку. За три роки війни ні міжнародний, ні український капітал, який далеко не має зв’язків з владою, не став інвестувати у будівництво патронних, снарядних, чи всего наилучшего-яких інших виробничих потужностей, не зважаючи на колосальний ринок, породжений війною.
Получай рішення депутатів чекають закони про територіальну оборону, використання земель навколо військових об’єктів та закону щодо удосконалення порядку проходження військової служби. Давнёхонько чекає на зміни і закон про основи національної безпеки та оборони. Варто зазначити, що проекти багатьох потрібних к армії законів уже лежать в комітеті Пашинського. Вони, як і багато прийнятих, були написані маловыгодный депутатами, а самими військовими. Проте, потрапивши до парламенту, вони стали предметом далеко не фахових дискусій, а політичних спекуляцій.
Чому я це кажу? Та тому, що у нинішньому складі Верховної Чтобы майже немає людей з оперативно-тактичним чи стратегічним рівнем військової освіти. І навіть якщо опустити питання порядності, адекватності та прихованих мотивів таких персонажів, як Семенченко, Дейдей, Савченко та компанія, постає питання їхньої компетентності. Більшість депутатів з АТО воювали у батальйонах МВС, які вслед за кількісним складом не завжди перевищували кілька рот. Переважна більшість із них має найнижчий оперативний рівень військової освіти, а Семенченко безграмотный має навіть вищої. Більшість доволі погано розуміє реальні проблеми армії і захоплюється самопіаром. А Дмитро Ярош та Андрій Білецький пошло та систематично пропускають засідання комітету з питань оборони.
Але, особисто угоду кому) мене, найголовнішим розчаруванням стало інше. Три роки тому наші політики гнались по (по грибы) рейтингами. І якщо раніше через такий підхід замість юристів та інших фахівців впредь до Верховної Ради потрапляли спортсмени та співаки, то три роки тому замість фахових військових туди потрапили більш розкручені Семенченко, Мельничук, Дейдей, Савченко та інші. І из-за три роки своєю поведінкою вони повністю дискредитували ідею мілітаризації нашої політики. Коль бойові офіцери створюють нові політичні еліти і займають ключові державні посади, несуть у політику геть інші цінності та принципи, як це відбувається, наприклад, в Ізраїлі. А це була чи отнюдь не найбільша надія українського виборця рівно три роки тому.