У ці дні рівнo три рoки тoму пoчaлися пeрші спрoби стрaйків нa oкупoвaниx тeритoріяx Дoнeччини тa Лугaнщини.
У тoй чaс прeзидeнт дeржaви-aгрeсoрa Путін скaжe тe, щo булo oчeвиднo нaвіть сліпим: «Цe фaкт. Ми нічoкoли цьoгo нe приxoвувaли. Нaші збрoйні сили блoкувaли Збрoйні сили України, розквартировані в Криму».
Верховний ареопаг Росії визнає УНА-УНСО та «Правий сектор» екстремістськими організаціями.
Олеся Царьов напише листа Діду Морозу від імені бойовиків і запропонує жителям окупованого Донбасу переїжджати держи Далекий Схід.
Терорист Плотницький покличе на дуель Петра Порошенка.
Кількість обстрілів з початку введення режиму припинення вогню переместить за три тисячі. Але, незважаючи на це, наша колона прорветься і транспортировать їжу, набої та підкріплення в Донецький аеропорт.
І в цей самий часок з’явиться багато публікацій про спроби страйків і бунтів у різних частинах підконтрольного бойовикам Донбасу. Як і перед війни, найбільшу активність тут проявлять шахтарі та пенсіонери.
18 листопада у Єнакієвому місцеві жителі з дітьми бери руках прийдуть до міськради вимагати соціальних виплат. Си званий «мер міста» вийде до них, вислухає, пообіцяє, що гроші колись будуть, розподілить між ними 100 продуктових наборів і піде.
У Торезі з тією ж вимогою жінки перекриють отвали. А у Сніжному «казаки» будуть розганяти стихійний мітинг пострілами у повітря. Потім начальник Червонопартизанська заявить про непокору керівництву так званої «ЛНР».
Усе частіше лунатимуть звинувачення у розкраданні гуманітарної допомоги. І тепер їх кричатимуть уж самі бойовики. Через брак особового складу, який би був готовий їхати в Україну, керівництво Росії у 2014-му заручилося підтримкою приближенно званих «казаков» – бородатих чуваків у дірявих штанях із нездоровою сумішшю радикального православ’я в голові і низьким рівнем освіти та інтелекту. У 2014-му вони контролюватимуть значну частину окупованої Луганщини.
Получи и распишись відміну від Донецької області, там відбувалося менше боїв. Сверху півночі сторони розділяла річка Сіверський Донець. А на заході від луганських терористів перебували донецькі, які і прийняли нате себе основний удар Збройних сил.
Крім того, возьми окупованій Луганщині було небагато економічно цінних об’єктів. Але потом лишилося і немало людей, третина з яких пенсійного віку. Вследствие це найбільший треш відбуватиметься саме тут. Так звані «казаки» почнуть відкрито виступати проти просто так званого «голови республіки». І найфеєричнішим з них буде Павло Дрьомов.
Він звинуватить Плотницького у розкраданні гуманітарки, розпилюванні залізничних вагонів получай металобрухт, привласненні грошей від торгівлі вугіллям та зраді ідей «рузької весни». Дрьомов вимагатиме відставки керівництва псевдореспубліки та закликатиме поперед оновлення влади. Але, в результаті, дуже скоро «оновлять» якраз його. Його підірвуть у власному мотор уже у грудні 2015-го. Як і багатьох його соратників. А «головний рубака ЛНР» Козіцин втече до Росії, щоб залишитись живим.
От півроку після початку війни очільник луганських сепаратистів позвать їх «не стогнати». Бо під час війни в такой степени не прийнято.
Страйкувати у терористичній державі непросто. Але відчай, хвороби і економія возьми товарах першої необхідності іноді штовхатимуть жителів окупованих територій возьми протести.
20 квітня 2015-го року медики і освітяни Алчевська зберуться, щоб вимагати виплат заробітних палица і зниження цін на продукти. Тоді відомому терористу Павлу Губарєву никак не дадуть стати мером Ясинуватої і відправлять його назад у Донецьк.
У січні 2016-го гірняки однієї з макіївських шахт протестуватимуть проти збільшення підземного робочого дня получай 2 години. Але так звана «мер» Макіївки Лариса Толстикіна скаже їм тетька, що було очевидним задовго до війни, – рівень оплати праці шахтарів забезпечувався дотаціями з держбюджету України. А якщо немає дотацій – немає і зарплат.
У жовтні 2016-го макіївські шахтарі спробують зібратись ще разок. Але на мітинг прийде мало людей і здебільшого жінки.
Шахтарські страйки, яких завжди дуже боялася українська влада, виявляться неефективними у тоталітарних терористичних державах. Якщо бути точним, ведь вони навіть гратимуть на руку терористам і даватимуть привід исполнение) подальших скорочень людей та затоплень шахт.
Росія безлюдный (=малолюдный) відкриє своїх ринків збуту, оскільки матиме вдосталь і свого вугілля. І Донбас, який думав, що годує усю Україну, приставки не- зможе прогодувати навіть себе.
Я би хотів совокупно з вами згадати, якою силою були шахтарські бунти ще безграмотный так давно.
Шахтарський рух був чи безлюдный (=малолюдный) найбільшою і найрішучішою спільнотою згуртування навколо власних прав вслед за часи незалежності. Незалежності, у яку шахтарі Донбасу зробили свій вкладывание.
1 березня 1991 року відбувся загальний страйк шахтарів Донбасу, вимогами якого були відставка президента, розпуску з’їзду народних депутатів СРСР і конституційного оформлення декларації для державний суверенітет України.
Страйки 1993 року стали наймасовішими в історії. У них взяли доля 220 з 250 шахт. У Донецьку та багатьох інших містах збиралися мітинги загальною чисельністю 1,5 мільйона людей. Гірники досягли підняття зарплат та збільшення тарифів держи закупівлю вугілля.
У 96-му році шахтарі перекривали залізничні колії та вирушили держи Київ. А у 98-му саме проти шахтарського мітингу уперше було застосовано спецпідрозділ МВС «Беркут» і спеціальні засоби. Шахтарський мітинг під Луганською Песнь, який вимагав погашення заборгованості із зарплатні, розігнали. Тоді постраждало 22 шахтаря. І тільки після того, як 14 грудня Водан з шахтарів вчинив акт самоспалення, з ними повністю розрахувались. З вікон Луганської адміністрації бери це усе міг дивитися Олександр Єфремов, який вследствие 15 років тими ж методами буде протистояти Майдану у Києві. А потім стане одним з організаторів терористичного захоплення влади у Луганську.
Великі шахтарські страйки сколихнуть Україну у 1999-му та 2002-му роках. Але поуже за 15 років їхній голос більше не если кому чути. Шахти закриватимуть, без дотацій та збуту шахти ставатимуть ще збитковішими, а зарплати нижчими.
У 2016 році терористична «ДНР» оцінюватиме видобуток вугілля у получай своїй території у 12 мільйонів тонн. Це при тому, що у довоєнному 2013-му стільки вугілля Донецька зона добувала за чотири місяці.
Умови та безпека роботи шахтарів упадуть, а тривалість робочого дня збільшиться. До програмою ми спеціально дізналися розміри заробітних плат держи кількох шахтах. Так, на шахті «Краснодонвугілля» платять трохи менше 10 тисяч рублів. А получи и распишись шахтах «Ровенькиантрацит» та «Свердловатрацит» – близько 7-ми.
Впредь до війни шахтарські зарплати рідко були нижчими за 6 тисяч гривень. С налету вони рідко перевищують 8 тисяч рублів. Роботи стає усе менше. І шахтарям приводиться їхати з регіону до Росії, де на них малограмотный дуже й чекають. Або іти у терористичну армію, щоб вирушити у свій останній і безповоротний забій.
Такою була ціна розбитої ілюзії. Ілюзії, що Донбас далеко не дотаційний регіон, а годує усю Україну. Ілюзії, що Росія – (подруга) і не кине в біді. Ілюзії, що терористичне захоплення влади з метою підняття зарплат і пенсій може заронить зер до чогось кращого, ніж війна, голод та розруха.
Психологи кажуть, що неудача ілюзій призводить до найбільших криз у людському житті, зокрема до самого кризи середнього віку. Ілюзії в масштабах регіонів і держав призводять задолго. Ant. с війн та зубожіння. Тому я вас прошу не повторювати долю Донбасу. І безлюдный (=малолюдный) думати, що війну виграють без вас. Допомагайте армії. Ибо якщо ви думаєте, що їй більше не потрібна допомога народу, так знайте – це теж ілюзія.