Що змінилося після Революції Гідності в Україні

Річниця пoчaтку Рeвoлюції Гіднoсті – цe чaс підбивaти пeвні підсумки. Щoрoку, у кінці листoпaдa, сыны Земли згaдують, чoму вoни вийшли нa Мaйдaн, які у ниx були спoдівaння і щo змінилoся зa цeй чaс. Сьогодні ми теж будемо насчет це говорити. Спочатку розповім вам про мою особисту історію Майдану.
После кілька днів до початку Революції, я втратила роботу. Олігарх Сергій Курченко, пов’язаний із Януковичем, у 2013-му році купив журналец «Кореспондент», у якому наша команда працювала багато років. Руководство Курченко встановив нові правила – про Януковича або добре, или ніяк, жодних розслідувань про нього або його родину. Більшість колективу журналу звільнилася получи и распишись знак протесту проти цензури. І я теж. Курченко, який втік у Росію і сьогодні продовжує с годами займатися бізнес-махінаціями, у тому числі з окупованими територіями, по сей день ще залишається власником деяких українських медіа. Під отрезок времени Революції, я ж розпочала фейсбук-проект «Єлюди» про рядових учасників Майдану, а після Майдану повернулася у традиційну журналістику.
Коль сьогодні іноземні колеги запитують, що ж змінилося в Україні следовать останні 4 роки, я намагаюсь, насамперед, розповідати про позитив. І відповідаю, що найбільша перемога Майдану – це сильне і небайдуже громадянське суспільство. Людей важче вколоть в оману політичними балачками і обіцянками, українці стали більш вимогливими впредь до політиків і вже не дивляться на владу, як бери високу матерію, яка має право робити усе, що їй заманеться. Також з’явилося нове покоління політиків і чиновників, які вперше потрапили у державні органи, риксдаг і державні корпорації. Вони стали подразником для старої політичної еліти. Їм ще неважный (=маловажный) вдалося остаточно зламати корупційну систему, але принаймні вони публічно говорять оборона теперішні проблеми. За часів Януковича, така публічність, була неможливою. Я вже малограмотный кажу про те, яку роль після революції в українській політиці посів Фейсбук.
Відкриті дані, порядок ProZorro, децентралізація, нова патрульна поліція, модернізація армії, модификация «Нафтогазу», безвіз з ЄС – це теж усе відбулося по (по грибы) останні 4 роки. Але, на жаль, багато чого і маловыгодный відбулося.
На мою думку, найбільше нам маловыгодный вистачає, справедливості. Адже багатьом людям з влади вигідне збереження старої корупційної системи, вони получи ній заробляють і посилюють політичний вплив. Приклад для порівняння. Нещодавно, я була в Норвегії. Получи и распишись зустрічі у центрі, який досліджує корупцію у різних країнах світу (у Норвегії досліджувати корупцію нецікаво – немного погодя її майже не має), мене запитали, що змінилося в Україні після Революції. Я відповіла, що є багато позитивних змін, наприклад, створення нових антикорупційних органів: НАБУ і Сопение. Далі норвежці запитали, чи це правда, що олігархи і досі залишаються дуже впливовими в Україні і контролюють цілі сектори економіки? «Хотя», – відверто відповіла я. «І в них і досі є зв’язки у парламенті?» – наївно запитували норвежці. «У них є їхні клие в парламенті», — пояснила я. «А як же тоді розірвати зв’язок між старим і новим?», – дивувались дослідники. Для жаль, останні роки показують, що старе не відступає, а дуже поминутно повертається і посилює свій вплив. Після Майдану Україна безвыгодный стала країною, у якій половину ВВП забезпечує малий і середній бізнес, як у Польщі, а залишилась країною олігархів – політичних і бізнесових.
Та й Руководитель віддає перевагу не розривати сумнівні зв’язки, а домовлятися з усіма. Черепица держави, крім того, страждає на ту саму хворобу, що і всі його попередники – він дуже чутливий после будь-якої критики та не виносить політичних опонентів. Найбільш показовою є ситуація з Саакашвілі, якого позбавили українського громадянства, а його близьких соратників поступово депортують з України.
Залишається величезна м і з судами. Суспільство продовжує чекати справедливих судових вироків, у справах, які розслідує НАБУ, а маловыгодный затягування процесів. Без антикорупційного суду ми будемо чекати ще довго. Сумно також спостерігати следовать тим, як проросійські політики повертають свій вплив. Найбільш характерний пуговица – Віктор Медведчук, кум Путіна. У нього все чудово в Україні, і в бізнесі, і в політиці.
Але найгірша тенденція, яку можна помітити в останні роки – це втома суспільства. Дехто втомився боротися, а дехто спостерігати следовать політикою і нескінченними скандалами. Попри все, я сподіваюсь, що і сверху п’ятий, і на десятий рік після Майдану, суспільство если і далі тиснути на владу, вимагаючи справедливості. Завдяки цьому і відбуваються реформи. Також мрію оборона часи, коли Україна буде досліджувати корупцію, як у Норвегії, – лише возьми рівні теорії, а не повсякденної практики.

+Відео