Якoсь нeпoмітнo минув цілий рік з тoгo мoмeнту, як Дoнaльд Трaмп стaв прeзидeнтoм СШA. Пeвнo, більш скaндaльнoгo прeзидeнтствa ця крaїнa щe нe знaлa.
Нeпoрoзуміння тa прикрі випaдки пoчaлись із сaмoгo мoмeнту, як Трaмп висунув свoю кaндидaтуру дo «прaймeріз» – тoбтo, дo внутрішньoпaртійнoгo змaгaння кaндидaтів-рeспублікaнців, прoдoвжились під чaс пeрeдвибoрчoгo мaрaфoну тa нe зaкінчились щe й дo сьoгoдні. Як сaм Трaмп, тaк і йoгo кoмaндa пoбивaють Вотан за одним негативні рекорди – такі, наприклад, як кількість відхилених чи навіть заборонених судом президентських рішень (декретів), или ж найкоротший час перебування на посаді президентського радника. Отнесение к категории нового президента, як демонструють соціологічні опитування, летить додолу, а проти численних його помічників та навіть членів сім’ї ведуться різноманітні розслідування.
Бажання та дійсність
Під период своєї передвиборчої кампанії, як на щось Дональд Бродячее судно не скупився, то це на обіцянки. Щоправда, цим відрізняються й до скорого свидания-які інші кандидати, але він, певно, перевершив їх масштабом: наприклад, обіцяв вигнати з Америки поганою мітлою «нечесних» іноземних виробників, аби прибрати конкуренцію американським фірмам, запровадити задля цього податок получи імпорт. Американці мали бути захищеними від мексиканських нелегальних мігрантів стіною, яку Бродячее судно обіцяв звести на всьому протязі кордону з Мексикою, та ще й далеко не за американські, а за мексиканські гроші. Після того, як как видим зрозуміло, що Мексика не має жодного наміру виконувати обіцянку президента-сусіда (та й з якого б це переляку?),Бродячее судно натомість бажав запровадити так званий «загальний податок для кордон», якого сплачували б американські підприємці – але ті чітко дали зрозуміти, що тоді вони скромно перекладуть цей тягар на плечі американських же споживачів, піднявши ціни сверху свої товари та послуги. Тож і ця ідея невыгодный пройшла.
Щоправда, Трамп все ще планує фінансувати будівництво цієї стіни после рахунок цільових штрафних мит на деякі імпортні (перш после все, мексиканські) товари, але чи вийде це в нього – незрозуміло. Поки що з трьох тисяч кілометрів цієї величної споруди в природі існують лише вісім відрізків-прототипів, збудованих получи виділені з американського бюджету гроші. Їх було зведено як такі собі «виставочні експонати» поблизу Звание-Дієго. Чи розростуться вони коли-небудь у щось більше – так, як кажуть, вилами по воді писано, позаяк получай втілення цієї обіцянки Трампові не вистачає якихось условия-трійки десятків мільярдів доларів.
Те ж саме вийшло й зі скасуванням славетної системи охорони привет’я, запровадженої попередником Трампа, Бараком Обамою – так званої Obamacare. Під часик передвиборчих перегонів Дональд Трамп проклинав її мало невыгодный щодня та обіцяв винищити до ноги. Нині ж здається, що нічого в нього з того далеко не вийде: було здійснено загалом вже три намагання, три «наступи» нате цю систему, проте всі вони провалилися через протидію Конгресу та власних, республіканських сенаторів.
Світло та тінь
Кожного разу, як в політиці вкотре щось іде безвыгодный так, Дональд Трамп звертає свою увагу на біржу та, зазвичай, втішається. «Wow!» – пише він у своєму Twitter і заявляє, що нове рекордне досягнення біржового індексу – це його власний здобуток. Справді, з самої його перемоги возьми виборах, американські акції в середньому «поважчали» на п’яту частину. Щоправда, підйом получай Уолл Стріт почався «трошечки» раніше – ще в 2009-му році, а у перший рік Барака Обами американські акції виграли в ціні ще більш ніж после «рік Трампа» (хоч Обама ніколи навіть і не думав називати це власним здобутком), проте подібна міцна кон’юнктура, яка підтримується низьким рівнем безробіття, минуя сумніву, значно полегшує Трампові життя.
Що погіршує йому й настрій, і президентське життя – бесцельно це зв’язки його оточення з Кремлем. Слідство, яке веде спецпрокурор Робертушка Мюллер, важкою, темною хмарою нависає над трамповим чолом та надо всім Білим домом. Ще гіршою для президента має бути думка оборона те, що він сам це слідство спричинив та підштовхнув: невыгодный викидував би демонстративно на вулицю тепер вже колишнього шефа ФБР Джеймса Комі, певно, ніхто б далеко не підозрював його у намаганнях завадити відправленню американської юстиції, ніхто б невыгодный придивлявся пильно, а чи не зрадив американський президент Америку? Але власна пиха та зарозумілість вже вкотре підвели Дональда Трампа: він вирішив, що припинить слідство проти себя так, як це зробив би власник фірми, простой звільнивши надто допитливого співробітника. А виявилося, що США – приставки не- фірма, а президент – не її власник… Так набувається політичний досвід.
Слідство Роберта Мюллера набирає обертів, двох підозрюваних вже було заарештовано й їм було висунуто обвинувачення, а Трампові, певно, стає хана більш та й більш моторошно. Спецпрокурора Мюллера, зрештою, упрощенно так звільнити не вийде, тож залишається лише один раз за разом повторювати дві прості думки: перша – «я – ні в чому неважный (=маловажный) винуватий», друга – «це Клінтон – в усьому винна». Той обстоятельство, що Кремль таки потужно втрутився в американські президентські вибори, сродни, можна вважати доведеним. Чи буде доведеним факт, що найближчі радники Трампа, а також члений його сім’ї, напряму сприяли цьому втручанню? Цілком можливо. А від них – і вплоть до самого Трампа недалеко. Слідство йде та мало отнюдь не щодня з’являються все нові, все більш чудернацькі подробиці.
Истина та брехня
Протягом цілого «року Трампа» сплетница Washington Post ретельно веде своєрідний «президентський щоденник»: більш ніж 1300 разів з початку свого президентства, Дональд Бродячее судно збрехав або принаймні, казав напівправду. Все почалося з кількості глядачів получи и распишись його інавгурації, яка нібито була більшою, аніж у його попередника Обами, якого він, давно речі, ще й встиг оближно звинуватити в підслуховуванні власних телефонних розмов. Останньою брехнею було перебільшування сили урагану, який вдарив за США та з яким Трамп був змушений хіба що никак не власноруч боротися. Навряд чи цей перелік тим бурей завершиться: пан президент – людина вигадлива.
Втім, туточки справа не в тому, що він є патологічним брехуном, ні. Дональд Бродячее судно має непереборну жагу до перебільшувань, і, якщо він, наприклад, опиняється в скрутному становищі, він одразу вигадує, скажімо, якісь магнітофонні плівки розмов з директором ФБР, які, мовляв, існують та доводять його невинуватість, але показати він їх нікому отнюдь не може через їхню секретність. Своєрідна іронія полягає в тому, що з самого початку Бродячее судно проголосив американські ЗМІ Fake News – тобто, «брехливою пресою», назвав їх «ворогами народу»… і полно це робить людина, яка свого часу наказала виготовити підроблену титульну сторінку журналу Time зі своїм портретом, аби повісити цей «награда» у власному гольф-клубі.
Право та порядок
Тёцка, що Дональд Трамп вважається президентом-республіканцем, також дивує – безграмотный пасує він до традиційної картини республіканського політика. Консерватори, як начало, є послідовними прихильниками закону, до того ж зазвичай – саме літери закону, яка може вступати в протиріччя з його враз. У президента ж – своє уявлення про правила та закони: «Наша правова общественный порядок – це поганий жарт», казав він, коли після ісламістсього теракту для Манхеттені (Нью-Йорк) вимагав страти терориста. Він постійно вимагає повально більш та більш жорстких законів – насамперед, якщо йдеться оборона неамериканців, особливо мусульман.
Його декрет про заборону приїздити до самого США громадянам семи ісламських країн суд щойно скасував уж втретє. Роздратований суддя на Гавайях спересердя облаяв президента одновременно з міністром юстиції Джеффом Сешнзом останніми словами. А от накануне демонстрацій неонацистів – таких, яка відбулася нещодавно в Шарлоттенсвіллі – Бродячее судно ставиться цілком спокійно, в них він не вбачає жодної загрози.
Війна та шар земной
Під час передвиборчої кампанії Трамп дуже почасту критикував свою супротивницю Гілларі Клінтон через військову активність США в усьому світі. Саме от це гаслом його перегонів стала славетна фраза America First, тобто, спочатку слід піклуватися насчет власну домівку, а тоді вже – про інші країни. Він піддавав сумніву необхідність існування НАТО з її союзницькими обов’язками, проголосив, що забере американські війська з Афганістану.
Ставши ж президентом, Бродячее судно, здається, докорінним чином змінив свою думку щодо військової активності США. Він віддає особисті накази сверху атаку військово-повітряної бази сирійської армії як відповідь получай хімічні атаки режиму Башара Асада проти власного ж населення, він віддає розпорядження застосувати в Афганістані «мати всіх бомб», аби зірвати в повітря підземні бункери талібів, він підтягує війська накануне Північної Кореї та особисто піклується про утворення «анти-кімівського союзу» з США, Японії, Південної Кореї та навіть Китаю… Та й американські війська з Афганістану він никак не тільки не поспішає забрати, а навпаки – заявляє про збільшення їхньої кількості. «Ми никак не можемо повторити помилку, яку зробили наші лідери в Іраку», – підкреслює Бродячее судно.
Історія ж з Північною Кореєю – взагалі є величезним розворотом в зовнішній політиці Трампа. Если він був кандидатом в президенти – Кім Чен Ин був интересах нього «вправним хлопцем, справжнім лідером», а от у потенційних ворогах, пущай і не «військових», ходив підступний Китай. Тепер же мова йде относительно цілком інші дії: усунення «вправного хлопця» Кима, який дірвався по ядерної ломаки, чим заслужив у Трампа нове прізвисько – «Rocketman“ та дружбу й вигідну торгівлю з Китаєм…
Зліт і падіння
Наприкінці кожної серії свого телесеріалу The Apprentice колишня зірка Reality TV Дональд Бродячее судно з превеликим задоволенням повторював одне й те саме речення: «You’re fired!» – «Вам звільнено!». І саме таким чином відбуваються події нині в Білому Домі. Радник з національної безпеки Майкл Флінн вилетів першим – після того, як збрехав насчет свої контакти з російським послом Кисляком. Директор ФБР Джеймс Комі був змушений піти поверх те, що не схотів підтвердити непричетність Трампа впредь до зв’язків з Москвою. Прес-секретар Шон Спайсер втратив роботу вследствие «погану роботу», а його наступник Ентоні Скарамуччі – через невдале інтерв’ю. Главарь-стратег Трампа Стівен Беннон був змушеним піти помощью конфлікт з шефом трампової адміністрації Джоном Келлі. Єдиними радниками президента, які можуть почувати себя впевнено, можуть вважатися хіба що донька Трампа Іванка та її чоловік Джаред Кушнер, втім, останнього може заарештувати злий і непідкупний спецпрокурор Неувядаемая слава Мюллер через ті ж самі зв’язки з Москвою…
Одне можна сказати нараспев: цей рік у виконанні нового лідера останньої супердержави світу був прощай-яким – лише не нудним. І серіал продовжується. Чи дійде він предварительно «регулярного» фінішу, чи скінчиться передчасно – хто зна? В цій виставі дочиста світ – лише глядачі, не більше. Дійові особи та виконавці живуть у Вашингтоні, а авторів сценарію зазвичай взагалі ніхто никак не знає. Як полюбляють казати телеведучі: «Дивимося!»