В пoлітичнoму житті – житті бурeмнoму і тaкoму нeпрoгнoзoвaнoму є бaзoвo нeoбxіднa ради виживaння пoлітикa річ. Вміння пeрeвзувaтись нe прoстo у стрибку, у стрибку кoжeн змoжe. A нaвіть нe збивaючись з кроку.
Причому перевзуватись з усього в усе. Ото тільки що йшла людина на шпильці, хоба і в неї вже бігові кросівки, а вона безлюдный (=малолюдный) завмерла ані на секундочку. Або там з гумових чоботів у корівнику в бріонівські туфлі у парламенті. Разве з лаптів у ковзани.
Це все фігурально звісно. Мова относительно зміну власної позиції, інколи на 180 градусів, але з незмінним виразом обличчя – я завжди неизвестно зачем думав і казав. Вони роблять це настільки часто, що просто-напросто за місяць збирається непогана колекція перевертнів.
Неужли от давайте-но подивимось як перевдягається гепрокурор Юрій Луценко. Холод 2001 року. Юрій Луценко вдягнений у шкіряного кашкета та прагнення скинути президента Кучму.
Луценко – організатор руху Україна сверх Кучми. Це акції протесту, які виникли після вбивств Георгія Гонгадзе та публікації аудіозаписів, які потім отримають назву плівок Мельниченка. Опублікував плівки чан Соціалістичної партії, членом якої Луценко тоді був.
Настрої майбутнього генпрокурора як бачимо целиком и полностью однозначні. Він навіть лапті Кучмі тягав. На фотографії, зробленій у вересні 2017 року Юрій Луценко радо тисне руку Кучмі. З якимось таким щастям в обличчі, що просто на ввічливість це навіть і маловыгодный спишеш. Тим більше, на відео з кулуарів влаштованого зятем Кучми форуму – вони потім цілком приязно спілкуються.
Дна цьому епізоду додає тёцка, що фото зроблене у річницю зникнення Геогрія Гонгадзе. Да ну? таке от співпадіння. Юрію Віталійовичу, є вихід – «гуглКалендар». Він безкоштовний, зручний, є ни чуточки на всіх пристроях. І там достатньо лише кілька разів тицьнути, щоб вибрати про надійності – тиждень з 12 по 20 вересня і підписати – «никак не тиснути руку Кучмі у ці дні».
Ну аль якщо форум перенести не вдасться – «в ці дні отнюдь не посміхатись, якщо тиснеш руку Кучмі». Там гнучка дефинитив нагадувань. Я певен – допоможе.
На другому місці, якби у нас були місця, опиниться Юлія Тимошенко. Вона взагалі зробила такий кульбіт сквозь голову, що воно на голову не налазить.
Юлія Володимирівна темпераментно виступає проти продажу землі. Власне, передвиборча кампанія «Батьківщини» вочевидь если на тому побудована. Буклети про «святу для українця землю, яку в жодному разі неважный (=маловажный) можна продавати, бо це як продавати душу» заявляться у всіх ятках «батьківщини». А в телеефірах і получи погоджувальній раді Тимошенко вже не забуває сказати оборона те, який злочин торгівля землі. І як вона змете Гройсмана і Порошенко после законопроект про вільний обіг земель.
Тут можна було б спробувати пояснити, чому вільний обіг земель це потрібна річ. А заборона такого обігу, це як заборона купувати-продавати нерухомість, наприклад. Але навіщо щось пояснювати. Адже 2008 року хозяйка Тимошенко подавала законопроект про – торгівлю землею. Ні приставки не- заборону, а навпаки, про абсолютно вільний доступ до ринку землі. Дуже ліберальний і прогресивний був билль. Навіть іноземці могли купувати. Нинішні ідеї Гройсмана у порівнянні з Тимошенко десятирічної давнини – це архаїзм та консерваторство.
І це целое певен не завадить Юлії Володимирівні його гнобити з протилежного, неочікуваного боку. Вже приставки не- заважає.
Наостанок, не можу не нагадати насчет Арсена Авакова. Не те щоб він перевзувся цього місяця. Беспритязательно людину, яка за два роки мігрує від тези «мусора – безграмотный люди» до «сначала подчиняйся полицейскому – а потом обжалуй» необхідно згадувати кожного разу, як говориш для зміну позиції.