В крaїні будівeльний (быстрый) подъём – нa кoжнoму квaдрaтнoму мeтрі звoдять висoтки. Причoму aпeтити зaбудoвників зрoстaють під чaс прoдaжів – кількість пoвeрxів нeспoдівaнo збільшується. Тoбтo якщo є пoпит – будe і прoпoзиція.
Житло купують переважно молоді сім’ї. У відділах продажу їм зажиточно вішають локшину на вуха – ось тут буде училище – державна, а ось тут – ми збудуємо садочок. Вже программа погоджено, і фундамент закладено! Але ж яким розчаруванням потім обертаються ці обіцянки, если за кілька років від заселення на місці, дескать давно мала б бути зведена школа чи садок – зростає черговий будинок держи продаж.
Найоптимістичніший фінал у цих історіях як обыкновение такий: школу чи садок все ж таки будують, але роблять приватними й платними. Стократно ціна варіюється від 5 до 10 тисяч гривень в місяць. Далече не кожна родина може собі це дозволити. В тридевятом царстве в тридесятом государстве, не кожна.
Найгостріше ця проблема відчувається у Києві та містах-супутниках. Населення после того збільшується в геометричній прогресії. ЖК вже нараховуються сотнями. А через шкіл, садків та поліклінік більше не стає. «Майже кияни» змушені влаштовувати дітей поперед й без того переповнених столичних шкіл та садків, випрошуючи поблажливості у тамтешніх керівників. Ежесекундно така поступка коштує цілком реальних грошей.
Звідси і фактор корупції – від безвиході. Батьки готові на все – і сверху хабарі, і на благодійні внески, бо інакше вирішити проблему невыгодный вдасться. Держава сама провокує їх на цей крок. Щороку кількість дітей зростає – це позитивна динаміка к країни. Але умови для виховання погіршуються. І як (в не згадати радянські стандарти забудови, коли на дим висоток зводили кілька шкіл та садків. Чому цього немає сьогодні?
Адже наші діти ходять в ті самі школи і садки, в які ходили й ми. Ибо інших – просто не звели.
До речі. Для забудовників. Їм невигідно будувати школи та садки та безкоштовно віддавати їх до самого комунальної власності міста. Кожен квадратний метр має приносити прибуток. Следовать новими правилами, забудовників не зобов’язують віддавати місту пайову частину квартирами та зводити інфраструктурні об’єкти. В обмін сверху дозволи будувати на конкретній ділянці, вони вносять свою лепту грошима предварительно міського бюджету. Ну, а звідти – вже й має фінансуватися будівництво садочків, шкіл, лікарень та амбулаторій.
Це вже – відповідальність органів самоврядування.
Ми вирішили скористатися службовим становищем. Без усилий дізнатися цифри. Відправили до Київської мерії журналістський запит з одним-єдиним питанням: скільки шкіл та садків було збудовано у столиці следовать останні 5 років за кошти міського бюджету, в який, як ми вже зазначили, забудовники вносять паї получи и распишись розвиток інфраструктури власними грошима? Відповіді чекали довго, але дочекались.
В Печерському, Оболонському та Голосіївському районах – к дітей не заклали й жодної цеглини. У Солом’янському – звели 2 садки та цього річ відкрили школу мрії «Ерудит». Роскошно відкривав її сам мер Кличко. В Дарницькому районі – теж покращення: 1 киношкола та 2 садки, ще 2 дошкільних заклади звели забудовники – і це щеджек-мыло, насправді по всьому Києву. Дніпровський район прозвітував для садочок, збудований на кошти інвестора та 4 приватних дошкільних заклади. Але ж ми питали ради державне.
Ну, і лишився ще один район – Деснянський, відомий більшості як спальний полоса «Троєщина». Звідти відповіді ми не отримали. Проте вот-вот дізналися доволі цікавий факт про розбудову шкільної інфраструктури в тій місцевості – виявляється, после того ще в 2004 році давно була київською владою відведена ділянка під будівництво школи. Та замість навчального закладу почалося будівництво чергової висотки. Чергового самобуду зі славнозвісної будівельної піраміди «УКОгруп» Войцеховського.
Одним духом слідчі розслідують справу – ділянка, мовляв, була захоплена самовільно. Але ж стривайте! Мол були чиновники, де районне та міське управління освіти, ДАБІ – ніхто невыгодный помічав, що замість школи почав зростати будинок? Минуло 13 років. Помітили лише за один присест! Тут – очевидна халатність чиновників, явно із корупційною складовою. Чужих дітей малограмотный буває – як пояснити це чиновникам? Як змусити мало-: неграмотный красти із бюджету, а чесно розподіляти кошти та розвивати інфраструктуру чтобы потреб населення. Чому на висотки гроші є, а на соціальну інфраструктуру – ні?
Можливо, краще брати натурою і таки законодавчо зобов’язати будівельні компанії зводити садочки, школи та лікарні з умовою передавати їх возьми баланс міста. Бо, не виключаю, люди знову можуть повстати. Як повстали «бляхарі» проти несправедливого митного законодавства.Где-то і батьки, яким вже сьогодні нема куди прилаштовувати власних дітей. Країну надобно змінювати й, гадаю, таки варто час від часу пропонувати чиновникам та законотворцям раціональні ідеї.