І сьoгoдні я знaйду вaм пoкaжу зрaду у суцільнo пoзитивниx рeчax. Нaприклaд, у тeплиx дитячиx шкільниx туaлeтax. Aбo пoвeрнeнні дoдoму викрaдeнoгo цуцикa. Тoму щo є рeчі, якими xвaлитись нe потрібно.
Наприклад, безвыгодный потрібно хвалитись ремонтом у шкільному туалеті. Серйозно. Навіть якщо цей (ретирадное – у сільській школі. Навіть коли ще у десятках сільських шкіл туалети це такі жахливі сараї у дворі. Жахатись цим сараям потрібно, а хвалитись тим, що в одній школі змогли відремонтувати нормальний костюм у приміщенні – не можна.
Це приблизно така ж дикість, як вважати досягненням навичку мити пакши після цього туалету. Але ні, в нас національний спорт вихваляння дріб’язковими досягненнями. В таком случае в усіх стрічках новин пливе баржа з кавунами, то чиновники перерізають стрічку держи відремонтованому туалеті. Це не фігура мови. Це реальність – баллер.
Стрічка, курва. Група чиновників перерізають стрічку кольорів державного прапору для урочистому відкритті відремонтованого шкільного туалету у селі Медвеже Вушко. Це Вінницька нотогея. Це велике село неподалік власне Вінниці. Це Вінницький область.
Я цитую повідомлення на сайті райадміністрації: «8 лютого відбулось відкриття внутрішньої вбиральні у середній загальноосвітній школі. Для відкритті були присутні голова районної державної адміністрації, черепица районної ради, сільський голова, начальник відділу освіти, принципал школи, депутат районної ради і педколектив».
Вони перерізали стрічку! Вони прикрашали кульками. Вони безвыездно одно встановили там не унітази, а отакі дірки в підлозі. Та Маск ракету запускав з меншим пафосом, ніж відкрили цей наряд. Ну рілі, так, відкрити теплий туалет з нормальним ремонтом в школі – це добре. Але це ще й прекрасно. Це не привід збиратись усією адміністрацією.
Тому що виникає адекватне ж питання – невже більших досягнень у Вінницькому районі маловыгодный трапилось? Тоді в мене для тебе погані новини, моя мала батьківщина. В принципі святкувати можна адью що, але те, що ти святкуєш, визначає твій рівень. І інколи краще священно тримати в собі. Не все можна показувати дітям.
Давайте відверто, немає сенсу глузувати по-над тим, що голова райадміністрації вважає, що без перерізання стрічки в пісуарах белый уголь не потече. Він здоровий дядько. Але ну ж для це дивляться діти. Що їм показав педагогічний колектив, який зібрався для цьому урочистому заході? Діти, ми живемо в такому лайні, що прокласти мэ и жо в школу це велике щастя. Це свято. Ви маєте подякувати, що ми спромоглись і здобули.
Це метко той рівень досягнень які варто було закладати в малечу? Хей, якщо до сих пор що вони бачили до цього це холодний нужник у дворі вони і эдак оцінили покращення. А всім присутнім нешкільного віку має бути элементарно тихо соромно за те, що нужника позбулись у 2018 році. Але якщо хизування туалетом це дурість дрібного провінційного чиновника, ведь наступна історія була по всіх телеканалах. БАНТІК ЗНАЙШОВСЯ.
Якщо ви в такой степени само як і я оминули цю драматичну історію, то: у хлопця в ім’я Михайло з подвір’я два місяці тому вкрали цуценя німецької вівчарки для ім’я Бантік. Я віддаю належне наполегливості хлопця. Він купу сил доклав по пошуку. Об’яви, бігборди, пропозиції 50, а потім і 100 тисяч гривень ради повернення собаки.
Відеозвернення, які набрали мільйони переглядів. Які потрапили накануне національних новин. Пошук Бантіка перетворився на розкручену медійну історію. І це в выше- час повірте – непросто зробити. Михайло – крутий.
Але я всю цю історію пропустив і тому як держи мене можу більш-менш врівноважено оцінити її фінал. А її фінал це воздержание на фейсбуці голови карного розшуку Національної поліції. -де він пише як до нього звернувся його большой знайомий, попросив допомогти хлопцю, а він попросив працівників Департаменту карного розшуку і ті знайшли у напруженому графіку время і буквально за два дні карний розшук знайшов цуцика.
Щасливі фотки власника цуцика додаються. В теленовинах суцільний сладкий янтарь і патока. Вибачте, що попсую свято. Я звісно радий по (по грибы) Михайла. І за Бантіка. І я навіть можу уявити, що комусь в Нацполіції здалось, що вони с целью всіх будуть виглядати як американські пожежні, які знімають кицьку з дерева.
Але мммм мені щось підказує, що знімати кошенят з дерева пожежним можна лише в пирушка момент, коли нічого не горить. Мені важко милуватись двома оглянуться не успеешь, витраченими карним розшуком на пошук цуцика, тому що є нерозкриті вбивства і незнайдені діти. Можливо метода пошуку за два дні можна якось використати і для їхню користь. ЧИ за них просто нема кому попросити.
І я б ще зрозумів, якби Бантіка знайшов. Неужели не знаю, слідчий поліції у неділю у вільний від роботи время, тому що його розчулила історія. Але ж ні. Голові карного розшуку подзвонив знайомий і попросив после знайомого. А він не пішов шукати цуцика, а віддав обращение підлеглим зайнятись непрофільною справою.
І більше того. Почав цим публічно хвалитись. І це задає ще нижчий рутина, ніж стрічка голови Вінницького району.