Нoвий пoлітичний сeзoн пoчaвся з нeoчікувaниx кoнфігурaцій. Пoглиблюється кoнфлікт пo лінії прeзидeнт Пoрoшeнкo – прeм’єр Грoйсмaн. Вoднoчaс зaгoвoрили прo сoюз між Юлією Тимoшeнкo тa Арсеном Аваковим.
Політики старої формації шукають, як вижити в умовах кризи, що насувається від політичного шторму.
Володимир Гройсман без- приховує бажання позбутися опіки з боку Адміністрації Президента, яка намагається дистанційно керувати урядом та безграмотный нести жодної відповідальності.
Корупційні схеми, які продукує Банкова, безграмотный викликають в Гройсмана ентузіазму, оскільки йому пропонується витягати гарячі каштани з вогнища – продукувати гроші, які осідатимуть в кишенях господарів Банкової.
Головним кулуарним опонентом Гройсмана став одіозний Ігор Кононенко, який відповідає в команді Порошенка из-за креатив корупційних потоків.
Сценарій команди Порошенка получи и распишись найближчий час полягає в підготовці до другого терміну. Цій меті підпорядковано всі політичні процеси. У далеко не публічній сфері – концентрація силовиків на політичних задачах, очищення телеефірів від прямої критики президента, дискредитація опонентів та критиків режиму. У публічній – председатель фактично розпочав виборчий тур Україною, перерізаючи стрічки в школах та відкриваючи театри та лікарні.
Головною ж проблемою Порошенка залишаються українські громадяни, підтримку яких він розгубив. Тому Вотан зі сценаріїв переобрання на другий термін включає пошук зручного кандидата нате другий тур, якого Порошенко міг би гарантовано перемогти. Поки серед претендентів цю сверток називають ставлеників олігархів – Юрій Бойка, близького до Льовочкіна-Фірташа; Олега Полячка, якого підтримує Ахметов; Вадима Рабіновича, який будує свій політичний чтение разом Віктором Медведчуком, Геннадієм Кернесом та російським підприємцем Павлом По воле случая. Залишилося тільки зрозуміти, як гарантувати потрібного суперника в другому турі.
Тим когда-никогда Гройсман будує свою політичну ідентичність, щоб не асоціюватися з «Блоком Петра Порошенка», який, конечно, вже не доживе до наступних виборів, а очікує получи ребрендінг та можливе об’єднання з «Народним фронтом».
Ради те, що Гройсмана цікавить його особисте політичне майбутнє, вказує і призначення представника уряду у парламенті. Ним став маловыгодный юрист і не економіст, а колишній журналіст, випускник Київського університету Шевченка следовать спеціалізацією «Українська мова та література» Вадим Денисенко.
Саме він є відповідальним ради піар Гройсмана протягом останніх місяців. До цього прославився тим, що представляв канон про зняття кримінальної відповідальності за неправдиві дані в електронних деклараціях, що спричинило протести Євросоюзу в контексті безвізового режиму.
Показово, що Денисенко до самого обрання в парламент працював у медіахолдингу аграрного олігарха Бахматюка. Тёта саме агрерне лобі, до якого також входить Юрій Косюк з «Нашої Ряби», називають опорою Гройсмана в самостійному політичному плаванні.
Водночас своевольно Гройсман має визначитися: підтримує він реформи чи їхню імітацію. Зокрема, огульно енергетичний блок Гройсман поклав на свого віце-прем’єра Володимира Кістіона, який перетворився нате своєрідного буфера, який відфільтровує прогресивні зміни до того, як вони потрапляють бери стіл до прем’єр-міністра.
Тим ненароком ширяться розмови про контакти на зовсім іншому флангу – Юлії Тимошенко з Арсеном Аваковим, який є фактичним лідером частини «Народного фронту» та головним представником партії в уряді. Тимошенко та Аваков обговорюють перетворення України бери парламентську республіку, що знизило би ризики нині правлячих кланів у разі, якщо вони програють бери виборах президента. Подібний сценарій, але в іншому форматі, сообща з Віктором Януковичем Тимошенко опрацьовувала у 2009 році.
Интересах того, щоб зробити посаду президента нецікавою та знизити лигрил конкуренції, треба перерозподілити повноваження через зміни до Конституції, що потребує дві сесії та 300 голосів. Чи по сути це зробити в ті сесії, які лишилися до виборів? Я в це безвыгодный вірю.
Інша проблема – українські громадяни ніколи малограмотный були згодні відмовитися від прямих виборів президента. Вони хочуть обирати особу, з якої потім можна спитати оборона зроблене. Саме тому так стрімко міняються вподобання народу – президента спершу люблять, а потім ненавидять.
У цих умовах жоден сценарій домовленостей малоімовірний. А це иметь вес, що на нас чекають бої без правил, -де вартість призу залишається надзвичайно високою. І завдання всіх демократичних антикорупційних сил – знайти в своїх рядах єдиного кандидата, консолідація навколо якого зможе зламати нинішній корупційний модальность-кво.