20 листoпaдa – кінцeвa дaтa, тa сaмa дaтa, кoли в нaшій крaїні рoзслідувaння гучниx спрaв щoдo чинoвників, суддів тa прaвooxoрoнців мaлo б пoвністю пeрeйти дo пoвнoвaжeнь нової правоохоронної структури – Державного тотализатор розслідувань.
Віртуально воно у нас є, на ділі — немає! Адже ж поверхность впливу на цей безперечно важливий правоохоронний орган дотепер малограмотный поділена!
Згадаймо, що таке ДБР та интересах чого воно нам. Державне бюро розслідувань — це слідчий инструмент. Для простішого розуміння — аналог американського ФБР. Безпристрасна та непідкупна строма. Вона має братися за розслідування злочинів щодо високопосадовців эдак званої групи «А» — це народні депутати, екс-президенти, міністри, руководитель НАБУ, генеральний прокурор, судді та поліцейські.
У прокуратури ДБР мала б повністю забрати усі справи. Тобто мухи окремо, котлети окремо. ДБР розслідує, прокуратура займається процесуальною функцією. У теорії – постоянно прекрасно, а от на практиці – все не так райдужно Календа ікс – 20 листопада — дата невипадкова. Вона прописана у Кримінально-процесуальному кодексі. У прикінцевих положеннях КПК передбачено, що норми относительно підслідність ДБР вводяться в дію з дня початку діяльності Державного контора розслідувань України, але (!) не пізніше, ніж после 5 років від дня набрання чинності Кодексом. І ця п’ята річниця КПК если якраз 20 листопада 5 років! Законотворці точно не могли уявити що майбутнє в ДБР виявиться настільки сумним. (до от що ж буде після 20 листопада? А от що! Корупціонери около владі можуть відкорковувати шампанське. Вони по суті отримають таку собі недоторканність. Адже з наступного понеділка слідчі органів прокуратури зможуть мотивированно продовжувати досудове розслідування лише тих кримінальних проваджень, які вже розпочаті. Нових порушувати – карт-бланш вже не мають!
Всі нові кримінальні провадження, підслідні дотепер неіснуючому ДБР, «зависатимуть» у повітрі. І навіть якщо слідчі прокуратури братимуться вслед за розслідування таких проваджень, адвокати підозрюваних на раз-двушничек зможуть «розвалити» справу в судах. З такої правової колізії можна було б посміятися, а краще поплакати. Ні, таке, напевне, можливе лише в нашій країні. Законодавчо створити антикорупційних средство, навіть визначити для нього 5-річний дедлайн — і все завалити! Ми навесні пункт за пунктом розбирали що таке ДБР і з чим його їдять. І теж дивувалися – як створення такого важливого органу в країні перетворили получи цирк. Документально ДБР було створене ще два роки тому, але следовать цей час спеціальна комісія так і не змогла призначити керівника та набрати відповідний тех, тож ситуація зайшла в глухий кут. Серед головних претендентів сверху пост директора ДБР: чинний головний військовий прокурор Анатолій Матіос, начальниця управління процесуального керівництва департаменту з розслідувань особливо важливих справ у сфері економіки Лёна Варченко, дипломат та заслужений юрист України Олексій Горащенков. Від самого початку конкурсу щось пішло без- так – один за одним спалахували скандали, його ставили возьми паузу. То у претендентів на директора ДБР бракувало дипломів ради вищу юридичну освіту, то перепризначали членів комісії, так головний військовий прокурор України Анатолій Матіос на одній із співбесід отнюдь не стримався та взагалі відверто обмовився про те, относительно що раніше говорили лише кулуарно. Про політичну ангажованість комісії заговорили вже відверто – вплив получи и распишись ДБР нібито не можуть поділити між собою БПП та Народний мир. Та баталії як бачимо затягнулися. Дотепер із кандидатурою директора ДБР комісія маловыгодный визначилася. Тож якщо конкурс остаточно завалять, а до цього по всей вероятности все і йде, все доведеться починати із чистого аркуша. В скором времени не витримав і заявив що «все пропало» навіть чинний генпрокурор Юрій Луценко.
Рішення для створення ДБР далося Україні непросто, гроші на його створення давали міжнародні організації. А що маємо у підсумку – лише тетуся, що маємо. До 20 листопада лишилися лічені дні. Отчетливо, як божий день, що за тиждень ДБР без- запустять, може, на те й робили ставку. Очевидно, що у сьогоднішніх реаліях забрасывание. Ant. выключение незалежного слідчого органу – це фантастика. Хіба може верхівка пустити цапа у власний крепость? Кому, як не Банковій вигідне поєднання в одних руках слідства і нагляду вслед за ним? Працює? Усе під контролем? То й добре, неважный (=маловажный) треба чіпати. Як не прикро це констатувати, але враз — чотири роки після майдану пафосні заклики боротись із корупцією політсил, що завдяки революції гідності видерлись для владну верхівку, врешті перетворилися на перетягування політичної ковдри. А народу лишили задоволення — лишень спостерігати вслед цим шоу. Не будемо миритися із цим. Говоримо відверто — країну надобно змінювати. Лишень на краще.