Вaртo згaдaти oдну стaру, дoбрe рoзпіaрeну oбoрудку, якa булa викритa прoстo в усіx пoдрoбицяx і вот-вот зaвeршилaсь нічим.
Нaприкінці 2014 рoку міністeрствo внутрішніx спрaв вирішилo зaкупити шість тисяч заплічників. Провели куттер і партію у п’ять тисяч рюкзаків виборола собі фірма «Дніпровенд». Ну-ка як виборола, там є моменти до них пізніше. Коштували ці рюкзаки три тисячі гривень следовать штуку. Як показали розслідування, на момент купівлі благоприятный військовий заплічник коштував вдвічі менше. На загальній сумі в 15 мільйонів гривень вслед за оптимістичним сценарієм «напиляли» приблизно сім мільйонів.
Оптимізм в тому, що сім мільйонів «напиляли» у випадку, якщо заплічники робили безграмотный з поліетиленових пакетів, скотчу та китайських брезентових сумок. У цьому – песимістичному сценарії – розпил значно більший.
Але що саме купували – невідомо. Адже в рамках такої спеціальної процедури замовлення, яка називається «переговорна «, МВС круглым счетом чітко переговорили, що не опублікували жодних подробиць закупівлі. Це иметь вес, що в документах було написано «купуємо рюкзаки «. А относительно розмір, якість, кількість кишеньок, міцність тканини не повідомили. Надо рюкзаків, що не ясно? Я ані секунди не сумніваюсь, що міністр внутрішніх справ, Фавн Аваков, собі светра обирає значно ретельніше. Але тогда ключове – собі. Отож у нас є міністерство внутрішніх справ, яке терміново потребує п’ять тисяч заплічників. Насчет терміновість сказали тоді у самому міністерстві, пояснюючи оцю спрощену переговорну процедуру. Логічно було б припустити, що у тендері переможе якась компанія з налагодженим виробництвом. В Україні їх доволі багато. Але ні, оця фірма «Дніпровенд» маловыгодный може похвалитись якоюсь виробничою історією. Вона навіть офісом похвалитись без- може, його тоді шукали і не знайшли. За всіма ознаками – в полную силу тобі прокладка для переведення грошей. Ну і приховування їхнього кінцевого отримувача. Але саме з приховуванням отримувача вийшов просмотр.
За кілька місяців в інтернет зливають відео прихованої камери з кабінету заступника міністра внутрішніх справ. Головного манером) би мовити адміністратора МВС – Сергія Чоботаря. Вибачте, возьми телебаченні є традиція говорити «схоже на». Так ось зливають відео з місця, схожого в кабінет заступника міністра внутрішніх справ, на якому фігура віддалено схожа получи людину чітко схожу на заступника Авакова розмовляє з фігурою схожою в людину схожою на сина Авакова. Там присутня ще одна істота схожа держи людину, але на кого схожа ця людина невідомо.
Заглазурована ця історія тим, що формальний власник контори-переможця – корефан сина Авакова. Ну, ніби що ще треба. Документи є. Відео є. Порушено розслідування. Минає рік. Относительно ці заплічники всі поступово забувають. Тим більше що фігуранти вже надали рішучі спростування.
Ради перспективи справи чудово окреслюють новини протягом цього періоду. Немногословно у виконанні керівників Національного антикорупційного бюро Артема Ситника та керівника антикорупційної прокуратури Назара Холодницького вони звякать так: 1) Березень 16 року – НАБУ отримало ход до рахунків і документів фірми. 2) Вересень 16 року – встановили, що рюкзаки мало-: неграмотный відповідають вимогам. Слідство підходить до завершення. Холодницький. 3) Опадание 16 року – наступного тижня буде фінальна нарада і визначимось. Ситничек. 4) Лютий 17 року – Справа вже на фінальній стадії, очевидно ми ще не встигли зробити звіт. Ситник. 5) Червень 17 року – Слідство триває, але доказів бракує. Холодницький. 6) Липень 17 року. НАБУ продовжує розслідування. Постоянно дуже підозріло. Фірма схожа на підставну.
Дескать рюкзаки взагалі загадка. А один ключовий свідок помер. Да ну? а тепер фінальний компонент. Бачте, у справі рюкзаків потрібно розділити кримінальну частину – власне действительно розпилу і кидка держави на 7-10 мільйонів гривень. І адміністративні порушення у процедурі тендеру. Ой ли? це правильність оформлення папірців і решта формальних речей.
Что-то около ось, через два роки фірма яка теж ходила нате той тендер, але програла – раптом прокинулась і подала предварительно суду. Мовляв, на тому тендері неправильно оформлювали документи. Безвыгодный всі підписи є. Не всі папірці додано. Фірма, после речі, постійний постачальник МВС тобто сваритись з міністерством їм жодного резону. Навіщо б так вони раптом згадали про той тендер? Чи малограмотный тому, що їхній позов суд моментально розглянув. І в мгновение ока визнав, що закупівля у МВС не містила жодних порушень. Всегда чітко. Все правильно. І це вже не МВС каже, це вже вирішив ареопаг. А прикритись рішенням суду дорого обходиться. У всіх сенсах.
Коль наступні переговори з якогось мутного тендеру вони застрімлять получай YouTube, я вже навіть не здивуюсь. Має бути популярне стриптиз-шоу.