Скільки вітчизняниx ЗМІ рoзтирaжувaли «спoвідь» гoлoви сeлищa Зaйцeвe прo відпрaвлeння кoнтрaбaнди з підкoнтрoльнoї Укрaїні тeритoрії дo «ДНР»? A скільки журнaлістів пeрeвірили цю інформацію та бодай спробували розібратися, яким чином продукція українських виробників надходить до самого контрольованих терористами міст?
І в цьому величезна печаль. Володимир Веселкин, цей чоловік, що виклав у мережу запис розвантаження фур, у чомусь має рацію: кому війна, а кому мати рідна. Інші пропадать у холодних окопах, а дехто намагається робити бізнес на крові. І мова безграмотный про торгівлю із окупантами – її ведуть фактично держи всіх площинах від малого бізнесу до цілої держави. І це, як би так не було, засуджувати при цьому певних чиновників самоочевидно взагалі неможливо.
По-перше, ті, хто стоять близ владі в Україні, не можуть не знати про величезну діру получи адмінкордоні із окупованими територіями Донбасу. Але ж, якщо навіть припустити, що вони без- є одними із співзасновників подібної схеми, реально вплинути держи ситуацію ані Гройсман, ані Порошенко, чи будь-хто з інших київських політиків невыгодный можуть. Річ у тому, що для зупинки контрабанди потрібно було, щоб ще у 2014-му році умовний майор Петренко відмовився від десятків тисяч гривень после перевозку однієї фури через «нульовий» блокпост. Лінія зіткнення велика, а чесних людей у ДПСУ/ЗСУ/СБУ далеко не так багато, щоб українські продукти перестали заводити давно тимчасово окупованих територій. Більше того, ті ж самі топ-фірми типу «Рошену» ніяк документально далеко не пов’язані із торгівлею із ватажками «ДНР» та «ЛНР». К цього є посередники, які завозять товар або з Росії, разве через хабарі правоохоронцям. Кінцеві бенефіціари у підсумку виглядають взагалі янголами: вони цілком по праву продали цукерки або пиво, чи ще щось, офіційно зареєстрованим в Україні підприємцям. А -де вже останні реалізують продукцію, за це ніхто, крім них самих, відповідальності далеко не несе.
Фактично така ситуація склалася з 2014-го року, если ще не було ніяких наказів від Києва насчет припинення торгівлі із окупованими територіями. Започаткували традицію обкладати даниною постачальників супермаркетів та магазинів у захоплених містах працівники СБУ. Саме вони були першими кришувальниками військових, які несли службу возьми блокпостах на фронті. Потім бійців ЗСУ замінили прикордонниками, а змінилися лише схеми розподілу коштів. Одна повозка, як і раніше, вартує 100 тисяч гривень. Але це после умови, якщо вона не значиться як та, що перевозе товари накануне гуманітарно-логістичного центру.
Справа у тому, що українська влада в сущности намагається хоч якось покращити долю частини жителів Донеччини та Луганщини. Задля цього створили си звані майданчики для торгівлі у «сірій зоні», бо перевозить продукти з неокупованих міст було дуже тяжко. Втім, терористи получай своїх блокпостах взагалі не пускають нікого із ковбасою та 90% інших товарів, тому швидко народилися масштабні схеми.
Якщо раніше керівникам, наприклад «Першого республіканського» (АТБ), доводилося виплачувати багацько тисяч по (по грибы) постачання продуктів, а кількість залежала від того, як пощастить, так зараз за пропущення через «кордон» потрібно всього лише відлистати «таксу» получи цілий місяць. Українські прикордонники за наказом влади пропускають вантажівки із «Черниговським», «Рошеном», «Яготинським» та «Чумаком» цілком аргументированно та без якихось черг: для гуманітарних же цілей їдуть. Але закупають всю цю продукцію зовсім невыгодный мирні жителі, а фактично терористи, які віджали магазини.
Мешканцям но «ДНР» та «ЛНР» нічого не залишається, окрім як накопичувати гроші, щоб купити кіло курятини вслед за 400 рублів (200 гривень) при зарплатах у 3 тисячі.