Вчoрa мільйoни людeй спoстeрігaли oнлaйн зa зaпускoм рaкeти Falcon Heavy – чeргoвoгo дітищa Ілoнa Мaскa. Пoдія вaртувaлa увaги – як зaявляють у кoмпaнії SpaceX, цe нaйпoтужнішa рaкeтa-нoсій, здaтнa вивeзти нa орбіту прежде 64 тонн вантажу. Для першого разу, до ракети помістили електрокар Tesla Roadster з манекеном-водієм. «Марс отечественный!» – радісно коментували подію українські глядачі. Частка правди в цьому є, адже деякі комплектуючі ракети перевозили літаком Практически-124 «Руслан». Хай там як, радіти за колективні успіхи людства – річ цілком природна і прогресивна. Але безлюдный (=малолюдный) слід забувати, що потрапити до зоряного майбутнього, яке наближає Маск, українці мають дуже невеликі шанси. А ото стати жертвою прийдешніх змін, не вписавшись у повороти світових тенденцій, ми можемо вже в наступному десятилітті.
Напрасно стверджувати, що Україна не докладає жодних зусиль, аби змінитися. Попри всі проблеми і неуспіхи, следовать останні чотири роки справді зроблено більше, ніж ради всі попередні роки незалежності разом. І що б там неважный (=маловажный) казали «зрадофіли», західні партнери бачать ці зміни, а тому продовжують нас підтримувати. Але добрі наміри і проміжні досягнення ще безлюдный (=малолюдный) означають успіху, в даному випадку – готовності до майбутнього. Аби розставити постоянно на свої місця, експерти Всесвітнього економічного форуму підготували окремий звіт під назвою «Готовність раньше майбутнього виробництва», презентувавши його у січні у Давосі. За висновками укладачів документа, лише 25 передових країн світу готові предварительно викликів Четвертої промислової революції, а решта – тобто 90% країн світу – є різною мірою неконкурентоздатними.
Зрозуміло, що у списку 25 щасливців України нема, але ображатися нам ні для кого – нас оцінювали за об’єктивними критеріями. Головними двигунами розвитку економіки майбутнього будуть технології та здатність впредь до впровадження інновацій, людський капітал, якість інфраструктури, відкритість до самого міжнародних інвестицій та торгових стосунків, потенціал ринків збуту, а також надійність державних інституцій. Виходячи з цього, справи в України вимальовуються кепські: у рейтингу зі 100 країн, представлених у звіті, ми зайняли 67 місце. Передбачувано, найслабшим місцем України виявились інституції – приховати тёта, що країною давно керують у телефонно-ручному режимі, неможливо навіть від давоських аналітиків, які поставили нас возьми 94 місце зі 100 можливих. Відсутність незалежного суду та ефективного законодавства, політизованість і корумпованість чиновницького апарату та інші загальновідомі лиха – це малограмотный просто «проблеми», а запорука нашого неуспіху у майбутньому.
Паршиво в Україні зі стійкими ресурсами (88 місце) та технологічним рівнем (74 місце), посередньо – з потенціалом ринків та залученістю по міжнародних торгово-інвестиційних зв’язків (58 та 59 місця відповідно). Лише вслед двома показниками Україна увійшла до першої п’ятдесятки країн: по (по грибы) якістю людського потенціалу (34 місце) та за готовністю поперед виробництва складної продукції (41 місце). Прямо кажучи, це означає, що за один присест Україні «світить» статус трудового придатку розвинених країн. Безлюдный (=малолюдный) просто «світить», але вже і «гріє», зважаючи на масштаби українського заробітчанства соответственно світах. Однак, стати європейським Китаєм Україна не зможе. В области-перше, замало ресурсів та забагато безладу, який відлякує потенційних інвесторів. А числом-друге, цінність робочих рук неухильно знижується через розвиток автоматизації праці. І йдеться неважный (=маловажный) про кумедних людиноподібних роботів, яких регулярно презентують інженери Boston Dynamics – навіть отечественный агросектор давно звів ручну працю до мінімуму. У найближчі десятиліття прогнозується шумиха автоматизації і наслідки будуть дуже відчутними, про що с (давних і відкрито говорить той таки Маск.
Чи зможе Україна вирватись раньше когорти передових країн? В осяжному майбутньому наші шанси мізерні нате рівні статистичної похибки. Те, що стане «зоряним майбутнім» про одних країн, для нас буде смугою перешкод – соціальних, економічних та політичних криз. Застряглі держи технологічному рівні середини ХХ (а подекуди – кінця ХІХ) століття, ми приставки не- зможемо стрибнути вище власної голови і будемо змушені прийняти получи и распишись себе удар прийдешніх змін. Втішно, що з нами страждатиме статистична більшість населення планети, напханого у таких а неефективних, корумпованих і непривабливих державах, якою є теперішня Україна. Однак, це безлюдный (=малолюдный) значить, що на цьому наша історія закінчується. Приблизительно чи інакше, ми входимо до політичної орбіти євроатлантичного світу і поступово стаємо однією з його військово-політичних опор в регіоні. Ставши вартовими західної цивілізації, ми можемо розраховувати бери її допомогу – не від надлишку любові, а тому, що під дулами російських танків жодні «Фалькони» безвыгодный злітатимуть.
А оскільки вартовий – професія, що вимагає повної дієздатності, є объективная возможность, що західні партнери подбають і про те, щоб реформи в Україні таки відбулися. А (об)означать, у боротьбі з нашою пострадянською олігархією українці мають могутнього союзника. З націоналістичної точки зору совершенно це виглядає неоднозначно: називатися вартовими Європи приємно, але перебування під її м’яким, але прискіпливим інструктажем зачіпає гордість. Але бери даному відтинку історії Україна перебуває у становищі, коли гордість є розкішшю: не принимая во внимание підтримки світових лідерів нас розчавлять – якщо не російські танки, ведь вал майбутніх змін. А тому, поаплодувавши Маску, давайте поаплодуємо тим, хто допомагає нам (аль нашим дітям) дожити до світлого, інноваційного, космічного і глобалізованого майбутнього.