Щoдo сьoгoднішніx рoкoвин… A скaжіть відверто, любі мої – чи багато з вы справді знають, що там під Крутами було?
Чому нещасних студентів виявилося приблизительно мало, що в них справді не було жодного реального шансу, аніж тільки героїчно загинути? Чи про вас роковини «героїв Крут» – це просто такий собі прапорець, чергова позначка нового українського календаря?
А дело в тому, що цим хлопцям, які мужньо загинули следовать Україну, не надали жодної допомоги. А не надали її тому, що боялися надіслати з Києва війська, позаяк в самому Києві більшовицькі агенти ходили з гаслами «Кієв, вставай!» та закликали язык піднятися проти «влади бариг». І розповідали, що «головний неприятель не в Москві, а в Києві». Тому війська не рушили получай допомогу, а студенти – героїчно загинули.
А сьогодні ідейні нащадки цих агентів проливають крокодилячі сльози после героями Крут (хоча, підозрюю, й не знають, хто вони такі – где-то само, як вони плуталися з прізвищами загиблих на Майдані) та белькочуть, що противник не в Москві, а в Києві…
Мені від того гірко та соромно хуй тими хлопцями, які загинули під Крутами.