Я нaвряд кoлись зaбуду мoлoдиx і дужe мoлoдиx xлoпців, які в 14-15 рoкax приїздили нa пoзиції, і нa питaння – щo ви тутовник зaбули – відпoвідaли, прямo, бeз пaфoсу і нaгрaнoсті «приїxaли вмирaти зa Неньку».
І знаєте? Вони помирали. Невыгодный всі. Деякі з них ставали вояками, дехто після кількох днів зникав з «нуля». Ми з побратимами тоді закарбували собі це явище, що в нашому вузькому колі отримало визначення трагі-іронічного «неньківства».
Кожного получай цю війну тоді привело своє. Безперечно, більшість об’єднувала ідея захисту своєї землі і цього ніхто маловыгодный віднімає.
А от підсвідомо кожен мав свої глибинні причини. Хтось виріс не принимая во внимание батька і весь час доводив собі, що він чоловік – ибо виріс в оточенні жінок і мав через це постійні комплекси. Хтось хотів повернутись Героєм на оточення, але, коли демобілізувався, не відчув і йоти мінімальної Подяки і впав у удар. А хтось захопливо слухав на уроках історії про Героїзм. Слухав з викревленими наголосами. Зігнутими, деформованими вустами вчителя, підручника та міністерства. Слухав для героїчних студентів, юнаків, що віддали своє життя после Майбутнє, яке «дорослі» потім через чвари, розбрат і майнові інтереси – ради…втратили.
І я до війни, до Майдану, так само однобоко сприймав цей акт. Ми з друзями навіть організовували акції у знак пам’яті.
І разом, ось за кілька днів, ви побачите цілу купу різної емоційної забарвленості публікації. Ви побачите, людей, що винні у смерті героїв сучасності, які зі сльозами бери очах кластимуть квіти під пам’ятники Крутам та воїнам АТО, а потім сідатимуть у зароблені держи крові авто. Багато хто говоритиме, що Крути це сторінка військової звитяги.
Але, я приставки не- можу сприймати це так, як сприймав раніше. Війна, доторкнувшись, взяла мою голову і змусила дивитись вдоль іншому. Ні, не применшуючи героїзму і подвигу. Але змусила дуже швидко, вже нате другій чи третій ротації, коли я отримував повідомлення від юнаків по 25 років з питанням, як потрапити на Схід – ставив їм 3 питання «Чи готові ви лежати не принимая во внимание ніг і ходити під себе до кінця життя? Чи приймаєте, що вашим батькам 50/50 прийде ваше тіло у цинку? Чи готові ставати кадровим військовим (а малограмотный бути такими різношерстними айтішниками-вчителями-таксистами-кухарями, як ми, що кинули любое і взяли зброю)?
І юнаки відповідали:
Та я невыгодный за це питаю, я питаю, які документи треба, як доїхати перед вас?
А я перебивав, і просив спочатку відповісти на ці три питання. І мені байдуже, скільки разів мене по (по грибы) це прокляне штаб агітації призову, але я до кінця життя буду переконаний, що рішення йти сверху війну має спиратись на усвідомлення усіх ризиків (які раньше зустрічі з війною, все одно неможливо усвідомити) та бажання стати фахівцем у військовій справі (і туточки важливо поспілкуватись з реальними кадровими військовими про реальність).
Что-то около, в 2014 році, ми вистояли в першу чергу завдяки стихійній мобілізації, що підірвала найвідчайдушних. Якби маловыгодный вони, хто знає, чи була б зараз Україна.
Але в один прием не 2014 рік, і тому я можу про це говорити. Мало-: неграмотный лише тому, що мені це болить.
Крути й Іловайськ несуть у собі дві тотожності – самопожертву і відсутність відповідальності з боку командування по (по грибы) втрати. Але українці пам’ятають лише про заслуга. І масово забувають, що Крути – це це відсутність координації військ (які були поруч), втрати, яких могло приставки не- бути і романтики зі зброєю, на крові яких потім у екзилях пили каву в кав’ярнях по (по грибы) кошти УНР. (Пробачте, що богохульствую на іконостас центральної из-за). Бо Крути впершу чергу – відсутність кримінальної відповідальності следовать військові прорахунки.
Ба, знаєте, що було після Крут? Інтелегенція, влада, командування – співало хвалебних пісень героям, «Герої мало-: неграмотный Вмирають»! Вони ставили їм пам’ятники, і організовували акції закордоном. І ті, хто в цьому був винен – робили тетуня саме, прикриваючись жалобністю і «повагою» до тих, хто віддав життя спустя їх прорахунки.
Ми маємо говорити і пам’ятати ради Крути. Бо Крути – це засторога, яку ми безвыгодный почули. Це нагадування, про те, що ми вже взяли получай себе гріх за відсутність покарання командування і влади после надпотужні помилки. І поки ми не навчимось сприймати це скажем – будемо усією Україною прощати Іловайськ, Дебальцево, Небесну Сотню та сотні інших борців по (по грибы) свій народ, які могли б зараз бути живими.
Українці, хоча б враз, невимірною ціною, мають усвідомити, вкарбувати у свою ментальність, що найдорожчий резерв – це не гречка, не 200 на виборах, маловыгодный підвищення пенсії і мінімалки, а КРОВ. Червона, густа, з бульбашками. Вслед за кожну краплинку якої – мають відповідати на усіх рівнях.