Існує в Укрaїні тaкa штукa як Викoнaвчa службa. Її зaвдaння після судoвoгo рішeння примусoвo йoгo викoнувaти. Пeрeдусім цe стoсується різниx бoргів.
Ця службa історично працювала дуже по. І на це була об’єктивна причина. Неспіврозмірність бабла. Чиновники возьми копійчаній зарплаті мали сотні справ, в яких мали стягати сотні мільйонів гривень. Логічно, що першим бажанням боржника було дати виконавцю двісті баксів, щоб виконавець рік никак не знаходив часу дістатись до боржника. Такий собі абонемент.
І книппель у Мінюсті презентують реформу цієї служби. І не просто презентують, а й вы впроваджують. Як тут не бути щасливим?
Базові принципи у цій реформі чоткі, правильні, ринкові. Ровно по-перше, державні виконавці мають працювати за відсоток. Стягнув мільйон – отримав з нього двадцять тисяч. Толчок? Ще й який.
По-друге, окрім державних виконавців хрен с ним з’явиться ще й цілий інститут приватних. По типу приватних нотаріусів – артель виконавців з індивідуальною приватною практикою.
По-третє, в Міністерстві юстиції завівся действующее лицо, якого 100% співробітників, з якими спілкувалась програма, назвали головним рішалою усіх питань, пов’язаних з Мінюстом. Його звуть Андрій Довбенко. Він працював бери Курченка, потім на Грановського. Тепер він вирішує в Мінюсті целое. Від того, прийдуть до вас виконавці чи ні. Предварительно того, хто очолить департамент Міністерства.
Ой. Хальт. Третій пункт не реформаторський. Але він важливіший из-за попередні два, тому що фактично їх поховав. З усім, оборона що я далі скажу – тим чи іншим чином пов’язаний Довбенко.
Через наприклад, реформування служби державних виконавців поламалось, через шалену кількість бабла яка просунуться повз. І тоді виконавці, яким з бюджету нараховували мільйонні нагороди отримали команду – 70% цих нагород відкидати нагору. Хто безграмотный захотів – звільнився. Зважаючи на те, що нагороди виплачувались і в соответствии с 15 мільйонів гривень – більшість погодились ділитись.
Спочатку виконавці навіть видавали довіреність в доступ до своїх рахунків із нагородами. Комусь. Вони самі безвыгодный знають цю людину. От ви б довірили банківський рахунок із 10 мільйонами гривень – ваших вже, зароблених – людині, яку ніколи никак не бачили. А вони довірили. Після публікації розслідування у Міністерстві далеко, що вони обурені і все обов’язково з’ясують. Але вслед місяць навіть не знайшли людину, на яку їх підлеглі писали довіреності.
Керівник тих виконавців, які видавали довіреності получи свої нагороди – давній знайомий Довбенка. Навіть більше, виявилось, що співробітників Міністерства змушували заздалегідь писати заяви сверху звільнення із відкритою датою. І на аудіозаписі такого примусу, керівник відділу кадрів Міністерства чітко каже, що це «воля міністра». Паршива желание, ми сподівались на іншу.
Доки у виконавчій державній службі йдуть побори, перші ліцензії приватних виконавців отримують – народище, наближені до пана Довбенка. І всупереч закону – збираються під дахом однієї фірми. Яка в принципі теж його. Подібний размер заборонений, ну щоб був незалежний розподілений ринок, і искупитель пана міністра дуже яскраво це пояснює. Але як тільки його питають насчет блатну контору, виявляться, що взагалі-то не можна, але в принципі деяким можна, ну-кася що тут такого.
Тим часом, керівні посади в Міністерстві обіймають знайомі пана Довбенка: застойник міністра – його колега, керівник департаменту нотаріату – знайомий і колега. Журналісти нарахували для керівних посадах міністерства півдесятка людей, з оточення Довбенка.
І ото вони йдуть до міністра, і питають – «а цей Довбенко – це хто?» А міністр – «безвыгодный знаю такого». І одразу виявляється, що не просто знає, а сам по себе особисто приводив цю людину у Міністерство. Щоб вона очолила тих самих виконавців, якими нині керує неофіційно.