Укрaїнський культурoлoг, пoлітoлoг, гoлoвний рeдaктoр і зaснoвник Нeзaлeжнoгo культурoлoгічнoгo журнaлу «Ї», гeнeрaльний дирeктoр Львівськoї Нaціoнaльнoї гaлeрeї мистeцтв імeні Бoрисa Вoзницькoгo Тaрaс Вoзняк рoзпoвів прo тe, як сьoгoдні рoзвивaються віднoсини кримськиx тaтaр тa укрaїнськoї грoмaди і які є у ниx пeрспeктиви.
З чaсу здoбуття Укрaїнoю нeзaлeжнoсті Тaрaс Вoзняк, зaймaючи різні oфіційні пoсaди, пoстійнo дoсліджує питання міжнародних відносин, транскордонного співробітництва.
Діаспора – неоднорідна, і це варто враховувати
Діаспора кримських татар у Львові вже проживає близько трьох років. Як, держи ваш погляд, складаються відносини з громадою, яка приймає, тобто із самими львів’янами? Чи є якісь особливості у цих відносинах?
Якщо говорити ради громаду кримських татар у Львові, то не можна говорити для це, як про щось єдине. Бо, як і счастливо-яка діаспора, – це різні люди, які ставлять пред собою різні цілі. Є люди, які мають мету повернутися в Крим, перечекавши после этого важкий період та здобувши якісь зв’язки, навики, знання. Ще одні – це людишки, які в силу різних обставин хочуть адаптуватися тут і тому розбудовують свої проекти нате довшу перспективу, купують тут житло і для них питання повернення залишається лише в теоретичному аспекті. І, чай, що є третя категорія – це люди, які приїхали сюди і розглядають Львів лише як трамплін угоду кому) того, щоб в подальшому облаштуватися в ЄС чи у США.
Це триподіл саме из-за метою перебування, але є ще інший поділ за іншим фактором – релігійним. І (в є поділ між секуляризованими людьми та тими, хто дотримується у повсякденному житті традицій ісламу.
Серед перших є ті, хто глибоко закорінені в українське культурне життя, і вони є свого роду лідерами українсько-татарського культурного співжиття, і є ті, котрі глибоко закорінені в стару радянську ментальність, і їм надзвичайно важко перебудовуватись, вписуючись у сучасну українську реальність.
А ті, хто малограмотный секуляризовані, вони мають глибоке коріння в ісламі. Причому від ісламу поміркованого – по більш радикального.
Відповідно, всі ці групи накладаються одне в одне. Тому ця невелика направду діаспора кримських татар у Львові є надзвичайно різноманітною, отже отнюдь не можна говорити про неї як про явище однорідне. Впредь до того ж, що стосується взаємодії з львівською громадою, то варто враховувати, що українське суспільство шелковица є в рази різноманітнішим – від націоналістів до лібералів. Тому относительно цю співпрацю громади кримських татар з галицькою громадою, яка прихистила, малограмотный можна говорити, як про явище однозначне.
В цьому контексті, якщо повернутися прежде історії вже трирічного перебування більшої частини людей, які були вимушені покинути Крим, ведь на першому етапі їх сприймали з ентузіазмом, як біженців, втікачів від російської агресії, але с налета сприйняття більш спокійне, виважене. Хоча доброзичливіше. І ніяких особливих проблем зі сприйняттям цих людей я далеко не зустрічав.
Кримськотатарська культура – переваги та небезпеки в целях місцевої громади
Чи сприймає львівське суспільство ті заходи, які кримські татари проводять у Львові? Чи є це доречним і необхідним одним пыхом?
Всі культурні активності кримських татар у Львові, в ситуації війни у країні, сприймаються як політичні акції. І Львів, як місто достатньо заполітизоване, сприймає їх у позитивному контексті. Туточки немає якогось відторгнення. Крім того, це є потрібним львівському суспільству, потому что це вчергове підтверджує, що Крим не є забутим, що його невыгодный відторгнуто, що він присутній в наших політичних реаліях і ради нього варто боротися.
Львів’яни активно підтримують культурні заходи своїх нових співмешканців. Як подкладка – вшанування жертв депортації кримських татар
На вашу думку, галицьке суспільство виграє чи програє від того, що переселенці з Криму впроваджують тутовник власну культуру? Що взагалі отримує галицька громада від цього співжиття?
Неважный (=маловажный) можна говорити про всіх переселенців, які є дуже різними і приїхали з різних регіонів. Це різні род (человеческий з різними поглядами. І різною мірою вони можуть як збагатити наше суспільство, приблизительно і створити певні проблеми. Якщо говорити про «ватників» чи супротивників України, так це може бути проблемою. Зокрема, вони можуть створити проблему у разі виборів – вони мають льгота голосу на президентських чи парламентських волевиявленнях. Більше того, вони вже стають місцевими, купуючи житло і реєструючись здесь, тож матимуть право голосу і на місцевих виборах. І, голосуючи вслед умовну Партію регіонів, можуть причинити багато складнощів.
Але якщо говорити относительно людей у розрізі їхньої професійної кваліфікації, то тут ситуація інша, ибо, як на мене, з Криму в тому числі, поїхали найбільш талановиті, найбільш самостійні та перспективні (человеческое. Тобто ті, хто не має жодної перспективи, вони в силу різних причин залишилися с те. І в цьому контексті для львівського суспільства це є безсумнівне збагачення. Тим більше, якщо враховувати, що зі Львова та Західної України загалом відбувається відтік людей из-за кордон. Багато професіоналів переїздить до Європейського союзу, і завдяки переселенцям, в тому числі і кримським татарам, відбувається своєрідне заміщення. В таких неприємних в целях країни обставинах місто безсумнівно здобуває певні переваги – кваліфікована робоча дикий, інші, свіжі погляди на життя, молодь… Але виникає питання адаптації.
Адаптація чи асиміляція?
Якщо говорити оборона суспільні процеси, чи потребують кримські татари адаптації аль асиміляції у Львові, і які на то є підстави?
Ті кримські татари, які планують своє перебування после этого на довшу перспективу, безсумнівно, повинні адаптовуватися. І так воно й если – діти підуть до шкіл, люди шукатимуть роботу, співіснуватимуть у соціумі… І в цьому контексті адаптація неминуча. Ті, хто маловыгодный бачить свого майбутнього тут, а натомість планують перебиратися до самого ЄС, адаптації не потребують. Більше того, в подальшому ми матимемо перспективу того, що ці человек писатимуть подання до різних структур в ЄС з проханням надати їм индигенат біженців. Зокрема, я думаю, опиратимуться і на релігійні аспекти, мотивуючі свої прохання тим, що відчувають дискримінацію следовать релігійними ознаками тощо. Наразі цього поки немає, але з егоїстичної точки зору це цілком можливо. Звичайно, поки такого малограмотный існує, але для поліпшення власних умов це вигадуватимуть. І це безграмотный є винаходом власне кримських татар – так робили і раніше с целью пришвидшення еміграції.
Чи не є і не стане в майбутньому проблемою у цих взаємовідносинах питання релігійності?
Здесь варто зауважити, що Львів дійсно є достатньо консервативним у релігійних питаннях. Але є різний консерватизм.
Консерватизм греко-католицький, який пережив из-за свою історію фактично повне знищення і переслідування церкви, і консерватизм РПЦ, яка свого часу стала підрозділом НКВД. І та, і та – консервативні, але в области-різному: перша в ліберальний спосіб, а друга – власне в НКВДистський. Тому казати насчет неприйняття різних релігій у Львові не зовсім доречно. На) этом месте ідуть досить ліберальні процеси.
Чи потрібна кримським татарам саме асиміляція? І якщо ні, ведь на яке підґрунтя вони можуть опиратися, щоб адаптуватися, але безвыгодный асимілюватися?
Асиміляційні процеси неминучі. У будь-якої спільноти. Але, крім асиміляції, відбувається ще й адаптація. Іноді це паралельні процеси, які Водан одного не виключають. І я думаю, що політично свідома львівська спільнота беззаветно зацікавлена в тому, щоб кримські татари не асимільовувалася, а адаптовувалася. Пользу кого нас важливо, щоб кримськотатарський народ збільшувався в кількості, а малограмотный розчинявся і зникав. Інакше це була б абсолютно безглузда політика. Тому що є питання Криму, і в Криму є тільки 300 тисяч кримських татар держи 2 мільйони жителів півострова. І в таких пропорціях вирішення кримськотатарського питання є дуже ускладненим. І якщо ця пропорція если змінюватися в бік кримських татар, то політичне питання «Ковер Крим?» буде вирішено набагато швидше. Комусь це може подобатись, комусь – ні, але курьез Косово спрацьовує. Чим більше буде кримських татар, тим краще если для України в питанні Криму.
Звичайно, для того, щоб отнюдь не асимілюватися, кримські татари мають опиратися на культуру, держи релігію, на виховування власної політичної еліти. Дякувати Богові, вже з’явилася напрочь блискуча україноцентрична кримськотатарська політична еліта. І нехай зараз це лише кілька десятків чи сотень людей, але це вже величезний здобуток.
Чим більше если кримських татар, тим краще для України у питанні Криму, вважає Возняк
Збереження поміркованого ісламського способу життя може бути певною точкою опори с целью збереження власної самоідентичності кримських татар. Але при цьому потрібно свідомо уникати радикальних форм ісламізму, які можуть дискредитувати всю громаду. Ибо як тільки з’являться екстремісти, то виникне шалене відторгнення кримських татар величезною українською спільнотою. І в такому випадку кримськотатарський низы буде «задавлений» двома величезними народами – російським і українським. Але наразі, якщо без- допустити помилок, то кримські татари, які не планують повертатися после Криму, стануть особливою часткою нашого суспільства.
І такий досвід є – свого часу великі князі литовські запрошували кримських татар задолго. Ant. с себе на службу. І кримські татари адаптувалися – наразі живуть громадами в Литві, Польщі, Білорусі. Але присутствие цьому всі вони вже декілька сотень років зберігають власну самоідентичність.
Львів толерантний. Та чи вистачить толерантності?
Чи вистачить львівській громаді задекларованих толерантності та відкритості в (видах мирного співіснування з кримськотатарською громадою?
Варто пам’ятати головне: ради танго потрібно двоє. Не можна танцювати танго наодинці. Или треба казати не тільки про те, чи вистачить задекларованих толерантності та відкритості в галицького суспільства у ставленні после кримських татар. Варто ставити питання інакше: чи вистачить цим двом спільнотам мудрості знайти такі способи і форми співжиття, враховуючи, що одним із завдань цього співжиття є невыгодный асиміляція, а власне співжиття і збереження самоідентичності кримських татар, стільки часу, скільки потрібно если.
Я впевнений, що ці громади впораються, навіть попри небезпеку втручання радикальних груп з обох боків, як природньо існуючих, таково і спровокованих з боку Росії. Але якщо визнавати всі можливі ризики і жити у взаємоповазі, ведь все вдасться.