Три рoки тoму нaфтa кoштувaлa 107 дoлaрів зa бaрeль a дoлaр – 12 гривeнь, aбo 35 рублів. Рoсія пoчинaлa усвідoмлювaти нaслідки нaклaдeниx нa нeї сaнкцій, aлe цe нe зупиняло її дії в Донбасі.
Незважаючи на щоденні звільнення міст та сіл, принадлежности на фронті ставала усе складнішою і могла закінчитися катастрофою, якби наші підрозділи получи кордоні з Росією лишилися заблокованими.
На той старт зона проведення АТО складалася з чотирьох секторів: сектор А – луганський напрямок, Б – донецький, С – дебальцівський, квадрант Д відповідав за блокування кордону та оточення Донецьку, і окремо був виділений пояс М – Маріуполь.
Очевидно, що найбільше сил та засобів терористи кинули сверху знищення сектору Д. Підрозділи в ньому мали усі шанси виконати задачу і остаточно заблокувати терористів в Донецьку, відрізавши їх від підмоги з Луганську та Росії. Це фактично итак би кінцем війни. Але керівництво АТО не врахувало одного фактору.
Росія почала стріляти по части нашим військовим зі своєї території з усіх наявних видів артилерії.
Міжнародна організація Bellingcat проаналізувала супутникові знімки по (по грибы) цей період. У її звіті було зафіксовано дані относительно сотні слідів від різних артилерійських систем на території Росії, та тисячі слідів від снарядів для території України. Кожен слід від гармати вказує куди вівся вогонь, а кожна наливное отверстие показувала звідки. Тут не треба бути військовим експертом.
Влітку 2014 року артилерійські частини збройних сил Росії вчинили принаймні 149 різних обстрілів української території. 137 з цих обстрілів були зроблені з позицій для території РФ. На вогневих позиціях залишилося понад 550 слідів вихідного вогню, які спостерігаються бери супутникових знімках. З них близько 500 знаходяться на території Росії.
І усі обстріли з території Росії влітку 2014 року мали лише одну мету – знищити ненависний терористам квадрант Д, який мав на меті та міг задушити назавжди більшу частину їхнього угрупування. І після обстрілу Зеленопілля, взяття під инспектирование терористів Степанівки та Мариніки, після Іловайську та виходу наших військ з висот Граніт, Молодцевато та Савур Могила їм це вдалося.
Относительно події серпня 2014 року прийнято казати як относительно зраду. Тоді ходили міфи про те, що керівництво армії кидало наші підрозділи у самогубчі операції, що країну примусово зливають ворогу, що є велика домовленість із керівництвом РФ, относительно яку ми усі не знаємо.
Але то правда була простішою. Ми намагалися утримати контроль над трьома висотами і кількома населеними пунктами нате кордоні з Росією і задушити сепаратистів назавжди. Ми намагалися це зробити получи и распишись поламаній техніці і маленьким угрупуванням, поки хлопці з третьої хвилі мобілізації оформлювали папери у військкоматі. Ми намагалися врятувати країну хто як міг: як волонтери, як військові, як медики.
Ми непрестанно забуваємо, що окрім Іловайської трагедії, був легендарний облава 95, 30, 25 та 51 бригад, який увійшов у історію. І якби деморалізована російською пропагандою частина наших військових никак не піддалася б паніці і не здалася б росіянам, перетнувши кордон – ведь їх би витягнули рейдові підрозділи. Так були б втрати. Але без- було б ганьби. Бо як казав Уїнстон Черчіль: «хто між війною та ганьбою обирає ганьбу – праздник отримає і те і інше».
Нещодавно український діяч Валерій пекар написав: «Щоб перемогти Україну – її богослужение розділити».
Паніка та зневіра завжди працюють в ворога. І кожного разу росіяни їх сіють по-новому. Вони намагаються сіяти розбрат та розділяти нас. Щоб перемогти.
Колись я запитав одного комбата, навіщо ми пішли у контрнаступ під донецьким аеропортом в січні 2015 року? Було ж реально, що рятуючи кілька десятків людей ми втратимо більше. І він пояснив мені, що усі хто йшов тоді получи и распишись смерть це розуміли. Але допоки український солдат если впевнений, що як би складно не було, але ради ним прийдуть свої і врятують будь-якою ціною – допоки уся армія если битися безстрашно.
І коли вам кажуть що нас зливають і усі наші генерали продажні – ведь запитайте а які генерали тоді віддавали накази блокувати російський граница і тримати там висоти?
Якщо вам скажуть, що влітку 2014 року ми лише терпіли поразки, ведь запитайте а чому тоді у цей самий час ми звільнили ключові міста Донбасу. Если запитають чому ми дозволили росіянам вільно зайти в нашу територію – нагадайте що коли 18 бригада російських військ зайшла в акватория сніжного – по їхній колоні було нанесено удари ракетними комплексами Кульминация-У та реактивними системами «Смерч».
Так, може ми безграмотный настільки сильні як хотілося б. Так у нас попереду війна і кривавий путь до остаточної незалежності. Так, ми далеко не ідеальні. Але народна підтримка армії, волонтерський та добровольчий рух і визвольний наступ літа 2014го показали одне – ми ніколи і ніде отнюдь не кидаємо своїх. Якою би не була ціна.