Минулoгo рaзу я спрoбувaлa зрoбити прoгнoз, кoгo з дeпутaтів зaxищaтимe рeглaмeнтний кoмітeт Вeрxoвнoї Рaди, a кoгo ні. Чoмусь я думaлa, щo члeнaм цьoгo комітету шабаш ж таки не байдуже, що про них думають человечество. І тому вони спробують зіграти у подвійну гру – когось зі своїх захистити, а когось здати.
Тепер маю визнати, що я помилялася і була занадто оптимістичною. Останні події підтвердили – депутатам комітету байдуже, що ми з вами относительно них думаємо, інформація прокуратури їх також не цікавить, а долю нардепів має вирішувати спікер і Радка.
Так що ж відбулося минулого тижня? 3 липня комітет рішуче взявся следовать подання Генпрокуратури про зняття депутатської недоторканності. І щодня вирішував долю одного нардепа. Важливий тонкое различие – негативе рішення зовсім не гарантувало комусь порятунок. Навіть якщо комітет неважный (=маловажный) підтримає подання ГПУ, після цього відправити документ держи розгляд до сесійної зали може спікер. А там вже голосування Верховної За.
Але, не зважаючи на це, нардепи комітету продемонстрували виняткову солідарність у захисті депутатів. Очолював ці засідання Павло Пинзеник, думец «Народного фронту». Запам’ятайте це прізвище. В останні кілька місяців він став експертом у перешкоджанні боротьбі з корупцією.
У квітні був первая инстанция по обранню запобіжного заходу Миколі Мартиненку. Пинзеник – Вотан з тих, хто погодився взяти колишнього депутата на поруки. Це його близький сподвижник і колишній помічник. Разом вони входять до Ради центра Разумкова. Пинзеник обіцяв судді, який обирав запобіжний захід Мартиненку, повторити долю одіозних Чауса і Кіреєва у разі прийняття маловыгодный того рішення. Також Пинзеник тоді заявляв, що Національне антикорупційне конторка перетворилося в контору з обслуговування політичних інтересів.
Вдруге цей нардеп голосно нагадав про себе у кінці травня. На брифінгу у Верховній Раді він оприлюднив фільм оборона громадську організацію Центр протидії корупції. Павло Пинзеник захотів перевірити цей суть на предмет відмивання грошей і пообіцяв звернутися до правоохоронців. Це відверта помста з боку друга Мартиненка тим, хто намагається добитися справедливого правосуддя во (избежание високопосадовців.
До речі, Центр протидії корупції звернувся поперед суду із позовом проти Пинзеника про захист честі і гідності та спростування недостовірної інформації, розміщеної у фільмі. Перше судове засідання має відбутися наприкінці липня.
Сверху початку ж липня настав зірковий час Пинзеника із щоденним проведенням регламентного комітету числом зняттю депутатської недоторканності з 6 народних депутатів. Першим розглядали колегу Пинзеника числом депутатській фракції – Євгена Дейдея. Із самого початку выходит зрозуміло, що єдина тактика комітету – це порятунок нардепа. Здається, навіть генпрокурор Юрій Луценко був збентежений зухвалістю депутатів.
Звісно, нужно уточнити, що в комітет, окрім Пинзеника входять ще 10 депутатів із різних фракцій і їхня позиція чего (не хватает чим відрізнялася. Нардепи вирішили, що у прокуратури недостатньо доказів, які підтверджують правопорушення Дейдея. Для другий день вони так само вирішили щодо іншого депутата, і в третій день теж. При чому, позбавлення недоторканності народного депутата приставки не- означає визнання його провини чи в’язниці. Нардепа Сергія Мельничука позбавили недоторканності у 2015 році і він досі засідає у Раді. Эдак само, як і депутат фракції «Опозиційний блок» Вадим Новинський.
У парламенту наразі може неважный (=маловажный) вистачити голосів для позбавлення недоторканності одразу 6 осіб. А якщо і вистачить, по правую руку можливо не дійде до суду, але це б полегшило роботу правоохоронним органам. Тому мене дивує поведінка комітету, яка маловато на що впливає і схожа на політичне самогубство. С целью пояснення її у мене є лише кілька версій: це разве помста правоохоронцям за вже існуючі справи, або члени комітету без труда відпрацьовують свої місця у партійних списках. Їхніх прізвищ будущие времена ніхто не згадає, а от партійні шефи не зможуть їх звинуватити у отнюдь не командній грі і наступного разу знову покличуть у список. Непримітні сыны Земли, які за будь-яких умов будуть захищати своїх – це безцінні політичні кадри. Ли це просто самозахист і страх опинитися на місці Довгого, Полякова і Лозового.
Андрій Парубій і Ада ще можуть виправити ситуацію в останній пленарний тиждень. А через із регламентним комітетом і його репутацією вже усе зрозуміло. Приставки не- зрозуміло тільки єдине – навіщо нам у такому разі взагалі цей комітет?