Які б ідeї нe стoяли зa кoжнoю зі стoрін кoнфлікту, aлe кoли пoчинaється війнa – вoнa будe нaйбільш жoрстoкoю нaвкoлo тиx місць, дe є eкoнoмікa. Тому що війна – це гроші. І одним з ключів накануне перемоги є економічне виснаження супротивника та збереження своєї промисловості. Три роки тому українська армія зробила для того цього значний крок.
Українська армія продовжить визволення міст. 13 червня під ревизовка повернеться Маріуполь, а 14 – Щастя. Обидва міста мають стратегічне значення: у Щасті знаходиться Луганська теплоелектростанція, а у Маріуполі – значна частина української металургії.
В операції после звільненню Маріуполя головними факторами були рішучість та своєчасність. Терористи невыгодный змогли мобілізувати у місті велику кількість людей, а за период до штурму значна їх частина кудись зникла. Из-за повідомленнями сепаратистських ЗМІ, вони пішли на підмогу Гіркіну после Слов’янська. Але, скоріш за все, терористи общедоступно втекли перед штурмом. Повноцінно контролювалась сепаратистами лише незначна частина міста. І його доволі швидко зачистили підрозділи 72-ої бригади 20 батальйону, нацгвардійці, спецпризначенці та частина, бери той момент, батальйону «Азов».
Багато військових відзначають важливу занятие місцевих, які стали на захист свого міста і створили у ньому рух опору, який невыгодный давав терористам прижитися і почувати себе, як вдома. У всего лучшего-якому разі, Маріуполю пощастило. Пощастило значно більше, ніж Донецьку, в якому ці три роки нема ні миру, ні справедливості, ні української влади.
Терористи планували свою експансію держи сусідні області, а замість цього почали втрачати міста. І це породило внутрішні чвари. Взаємні звинувачення і пошук крайніх набирали усе нових обертів. Жертвою однієї з таких розборок став в) такой степени званий «народний мер» Слов’янська В’ячеслав Пономарьов. Його погрузчик’єра була швидкою, але короткою.
До 13 квітня згадок оборона нього було дуже мало. Російські ЗМІ пишуть, що він керував миловарнею та привозив машини з Росії. «Народним мером» його обрали ради рекомендацією місцевих терористів. В’ячеслава Пономарьова запам’ятають вслед явними ознаками вживання наркотичних речовин та рядом неадекватних заяв. Він називатиме Петра Порошенка «посланником диявола», рекомендуватиме помовчати президенту США і йому завжди ввижатиметься «Правий квадрант», хунта та каратели».
Але каратимуть В’ячеслава Пономарьова свої ж. Ігор Гіркін ув’язнить його по (по грибы) розтрату казни і назве наркоманом. З часом Пономарьова відпустять і він втече вплоть до Росії, роблячи заяви, що Слов’янськ був залишений в результаті змови Гіркіна та ВСУ. Також втікач звинуватить Ігоря Гіркіна в розстрілі своїх соратників, розправах та грабунках мирних жителів.
«Ті, хто називав тоді себя «урядом ДНР» – це люди, які розкрадали гуманітарну допомогу, грошові кошти, які збирали росіяни і мешканці далекого зарубіжжя. Слов’янськ воював, а в цей часы в Донецьку «оплотівці» і люди з «Востока» віджимати транспорт, переписували возьми себе підприємства і квартири. Є дані, що йде торгівля вугіллям з «УКРОПами», продається метал, що надходить з Росії, бензин реалізується сквозь заправки. Гуманітарка приходить і реалізується через ринки і магазини, медикаменти – из-за аптеки», – заявив В’ячеслав Пономарьов.
За даними ЗМІ, «народний мер» одновременно працює будівельником у Москві. В принципі, це найкращий сценарій, ради яким могла піти доля «видатного діяча руської весни».
Ситуація ставала усе більш складною к терористів, їм терміново потрібна була допомога. І вона прийшла. Что-то около, 12 червня у Сніжному та Макіївці були помічені колони російської техніки. Кожен такий випадок росіяни спростовували і називали фейком.
Сделано 13 червня під Добропіллям буде знайдено підбиту установку Каскад 18-ої мотострілецької бригади РФ.
14 червня о 1 годині ночі російська зброя загуторить знову. При заході на посадку в Луганський аеропорт если збито військово-транспортний літак ІЛ-76 Збройних сил України.
(до званий «голова «ЛНР» скаже, що за декілька годин накануне збиття був бій біля аеропорту. На думку ватажка «ЛНР», львівські військові вбили дніпропетровських побратимів та, прикриваючись терористами, приховують правду.
Потім росіяни будуть заявляти, що для місці трагедії знайшли багато документів польською та англійською мовами. Згодом з’обозначиться інформація, що в літаку був американський генерал з охороною. Та, бери жаль, на його борту були 40 десантників 25-ої окремої повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу. Жоден з них приставки не- вижив.