Після тoгo, як Вищий зeмeльний сенат Відня дaв дoзвіл нa eкстрaдицію Дмитрa Фіртaшa дo СШA, пeрeд aвстрійськoю влaдoю пoстaлa вeличeзнa прoблeмa: до скорого-якe рішeння з цьoгo привoду мoжe призвeсти дo сeрйoзниx нaслідків. Видaвaти oлігaрxa тaк сaмo нeбeзпeчнo, як і нaдaвaти йoму й нaдaлі притулку в Aвстрії.
Aвстрійськa прeсa дoвгo нe мoглa рoзібрaтися, як прaвильнo звуть Фіртaшa: oдні гaзeти писaли «Дмітрій» (Dmitri), інші – «Дмитрo» (Dmytro). Прoтe, чeрeз тe, щo цe ім’я всe чaстіш тa чaстіш з’являлoся прoтягoм oстaнніx місяців держи шпальтах австрійських та німецьких газет, автори дійшли згоди й стали писати… гамузом обидва імені: Dmitri (Dmytro) Firtasch. Слід зазначити, що австрійці взагалі полюбляють моторошні розповіді оборона страшних східних бандитів-олігархів, тому ця тема завжди була й є благодатною в (видах журналістів в Австрії. Та й сама столиця, Відень, з давніх давен полюбилася різнобарвним бандитам з теренів колишнього Радянського Союзу, сиречь для тамтешніх журналістів завжди знайдеться цікава історія: ведь вони помітять в якомусь із віденських кафе російського олігарха, який потрапив під європейські санкції – що маловыгодный завадило йому завітати до Австрії; то співробітник посольства Казахстану от всю Європу везе до Відня снайперську гвинтівку к полювання на екс-зятя президента Назарбаєва, Рахата Алієва (який кілька років тому таки «вчинив самогубство» у віденській тюрмі), а тепер ото – цілих два роки австрійська преса раз по разу повертається по теми поневірянь українського «олі», Дмітрія-Дмитра Фірташа.
У вівторок, 21 лютого 2017 року, Вищий земельний синедрион Відня скасував рішення, ухвалене в 2015 році просто земельним судом того ж міста – относительно неможливість екстрадиції Фірташа до США. На цій екстрадиції американці наполягають (пусть) даже з 2013 року, бо в них накопичилося доволі питань до самого нього – як писав покійний Дуглас Адамс в своєму «Путівнику с целью мандрівників автостопом по Галактиці»: «про Життя, Всесвіт і шабаш таке інше».
Зокрема, про його роль в підкупі індійських політиків из-за допомоги американських банків – але, здається, не тільки ради це. Загалом, перефразовуючи Адамса, можна сказати, що в США бажають спитати Фірташа «относительно корупцію, Лазаренка і все таке інше», і на традиційну відповідь «сороковник два!» не погодяться.
Дозвіл на екстрадицію, який видав Вищий земельний сенат Відня, не означає ще самої екстрадиції, як такої: рішення относительно це буде ухвалювати міністр юстиції Ернст Брандштеттер. І він, цей міністр, певно, почуває себя нині, неначе отримав у руки гарячу картоплю – бо ж по правую руку Дмитра Фірташа раптом опинилася у самому вирі міжнародної політики, нате перехресті такої кількості інтересів, що в голові аж паморочиться. Задолго. Ant. с того ж, однією з тем, на яку американські слідчі воліли б поспілкуватися з олігархом, є проблематика, яка стала «гарячою» буквально декілька днів тому – а саме, зв’язки нового президента США Дональда Трампа з Росією – держи це, зокрема, звернула увагу австрійська Wiener Zeitung.
Тому що саме Дмитро Фірташ має тісні бізнесові зв’язки з колишнім менеджером передвиборчої кампанії Трампа, Полом Манафортом. Саме він «посватав» свого часу Манафорта Віктору Януковичу.
Окрім того, висувається припущення, що український олігарх пов’язаний також з відомим інвестиційним банкіром з США Картером Пейджем – ще одним американським «другом Москви», який теж встиг «засвітитися» в передвиборчій кампанії нового хазяїна Білого дому. Зважаючи получай неабияку цікавість американських контррозвідників до найближчного оточення Трампа, в якому вони підозрюють присутність російського «крота» – можна собі уявити, що навіть в самій Америці, яка офіційно вимагає екстрадиції Фірташа з Відня, є напрочуд впливові супротивники такої екстрадиції. Удар та головний біль панові Брандштеттеру, міністрові юстиції Австрійської республіки…
Тобто, відома нині всім історія для Фірташа та фірму «Росукренерго», половиною акцій якої володів він, а половиною – російський «Газпром», є вдали не єдиною «гарячою картоплиною» в детективному сюжеті про українського олігарха. Хоча, й ця історія в целях австрійців – болюча тема, бо ж посередником в ній довгий часы був ніхто інший, як австрійський банк Raiffeisen Invest. Ця будущность довго приховувалася і керівництво банка зізналося в ній лише після «настійливих прохань» американських фіскальних служб. Але ж Reiffeisen Bank – це Вотан із «системних» банків Австрії, до того ж – має великих «дочок» як в Україні, что-то около і в Росії. Що може нарозповідати Фірташ американським слідчим насчет роль цього банку в корупційних схемах «Росукренерго» – про тёта австрійським фінансистам, певно, страшно й подумати.
Про значение Фірташа, як «російського брокера в Україні», годі вже й згадувати. Це по правую руку цілком політична, круто замішана на крові та має страшний вибуховий потенціал, якщо спливе зусиллями тих а американців на поверхню.
Тож не дивно, що относительно дозвіл на свою екстрадицію Дмитро Фірташ, як пише австрійська преса, дізнався «з видимою розпаччю». Йому є, кого й чого боятися – і приставки не- самих лише американських слідчих. В 2014 році, коли його заарештували у Відні, він маловыгодный пожалів 125 мільйонів доларів, аби вийти з в’язниці. Нині його заарештували знов – і, подобно, не відпустять вже ні за які гроші, целых допоки не вирішать остаточно питання про його відправку задолго. Ant. с США.
Певно, єдиною його надією нині залишається можливість того, що й в Америці його в тридевятом царстве в тридесятом государстве не всі хочуть бачити. Американська преса вже задається питанням, чи зрадіє оточення Дональда Трампа, якщо Дмитро Фірташ постане поперед. Ant. после судом в США та дасть свої свідчення. Адже ж принаймні його зв’язки з Полом Манафортом є річ доведена – неизвестно зачем само, як і мільйонні платежі, які отримав Манафорт від українського олігарха: саме путем них він був змушений в серпні минулого року піти з посади менеджера передвиборчої кампанії Трампа. Ці українські мільйони Манафорт волів інвестувати в нью-йоркський готель Drake, але після скандалу ця удовольствие луснула.
Тож і з цього боку можна зробити висновок, що «снаряжение Фірташа» завдає наразі австрійському урядові суцільного та інтенсивного головного болю.
Окрім усього іншого, Австрія, навіть попри європейські санкції, плекає традиційні тісні контакти з Росією і неважный (=маловажный) бажала б ставити їх під удар. Якщо Фірташа видадуть вплоть до США – росіяни ж можуть образитись! Нині в Відні перебувають європейські центр-квартири одразу двох великих, контрольованих державою російських банків – це «Сберегательный банк» та «Внєшторгбанк» – цікаво, що заради збереження віденської сердце-квартири «Сбербанку», її навіть було вилучено з переліку російських установ, возьми які поширюються європейські санкції. Російський олігарх Олег Дерипаска – Вотан зі «стовпів» путінської злочинної фінансової «піраміди» – є співвласником одного з найбільших в Австрії будівельних концернів, Strabag. Відомий австрійський топ-управленец та фінансист Зігфрід Вольф, один з найголосніших супротивників санкцій та черговий європейський «ведет дружбу) Путіна», має долю в концерні Дерипаски. Найбільший приватний нафтовий объединение Росії, «Лукойл», розмістив свій інтернаціональний холдинг у Відні. І таких прикладів можна привести якщо й не безліч, то таки доволі багато.
І до сей поры це багатство, всі ці справді шалені гроші можуть «піти следовать водою», якщо австрійський уряд ухвалить рішення про екстрадицію Дмитра Фірташа. А якщо приставки не- ухвалить – то отримає не менш болючі проблеми вже з американського боку. Тобто, як малограмотный вирішуй – все одно й страшно, й небезпечно…
В такій ситуації, с распевом, варто було б поцікавитись поточним станом здоров’я… ні, отнюдь не австрійського міністра юстиції Ернста Брандштеттера, хоча тому й можна поспівчувати выше постійний головний біль, завданий цією історією. Але значно більше занепокоєння викликає самопочуття самого Дмитра Фірташа – ибо щось останнім часом так виходить, що можливі свідки різноманітних злочинів як російської влади, в среднем і «афілійованих» з нею іноземних діячів, напрочуд часто помирають з різноманітних причин. Як ведь кажуть: нема людини – нема проблеми…